Ігнашевич Сергій Миколайович
Сергій Ігнашевич | ||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Сергій Миколайович Ігнашевич | |||||||||||||||||||||
Народження | 14 липня 1979 (45 років) | |||||||||||||||||||||
м. Москва, РРФСР | ||||||||||||||||||||||
Зріст | 186 см | |||||||||||||||||||||
Вага | 75 кг | |||||||||||||||||||||
Громадянство | Росія | |||||||||||||||||||||
Позиція | Захисник | |||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність*** | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||
*** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||
Сергі́й Микола́йович Ігнаше́вич (нар. 14 липня 1979, м. Москва, РРФСР) — колишній російський футболіст, що виступав на позиції захисника (іноді опорного півзахисника[1]. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Заслужений майстер спорту Росії (2005).
Виступав, зокрема, за клуб ЦСКА (Москва), а також національну збірну Росії.
Семиразовий чемпіон Росії. Шестиразовий володар Кубка Росії. Володар Кубка УЄФА.
Футболом почав займатися у 1988 році в команді під назвою „Клуб «Торпедо»“ (туди відправляли юнаків, що не проходили до ДЮСШ московського «Торпедо»). Умови для тренувань були жахливі і Сергій поступово почав втрачати інтерес до тренувань, відновити який зміг лише тренер Віктор Шустіков. Трохи згодом Микола Савичев забрав талановитого хлопця до ДЮСШ.
Однак потрапити до дубля московських автозаводців не вдалося і на початку 1997 року Ігнашевич опинився у молодіжці «Спартака», звідки один із заможних вболівальників «народного клубу» запросив його до команди «Патріот», яку повністю фінансував. Тренером тієї команди був Юрій Севідов, з подачі якого Ігнашевич опинився у «Спартак-Орєхово». Саме тут він зміг відчути усі особливості справжнього футболу: перельоти, конкуренція, інтриги.
Відігравши 17 поєдинків у Орєхово-Зуєво, Сергій вирушив на перегляд до самарських «Крил Рад», де виступали тоді такі відомі на той час гравці як Юрій Сак, Зураб Попхадзе та інші. Гра молодого захисника припала до душі Олександру Тарханову і самарці підписали з ним контракт. Ігнашевич поступово набирався досвіду і другий сезон у «Крилах Рад» розпочав уже як основний гравець. Не дивно, що його запросили до молодіжної збірної Росії, адже Сергій демонстрував не за роками зрілу гру.
Окрім виклику до молодіжної команди Ігнашевич отримав пропозиції від московських «Торпедо» та «Локомотива» і за порадою Олександра Бородюка обрав саме залізничників, так як вони були більш стабільними та мали міцнішу репутацію на той час. Не зважаючи на травму, що завадила повноцінно провести збори, Сергій розпочав сезон як основний захисник команди. А у 2002 футболісти «Локомотива» зробили справжній подвиг, вигравши золоті медалі чемпіонату Росії.
Вважаючи, що залізничники досягли піку розвитку клуба, Ігнашевич відгукнувся на пропозицію Євгена Гінера перейти до ЦСКА. У армійській команді Сергій одразу ж став своїм і отримав право виводити команду на поле з капітанською пов'язкою. У 2005 році футболісти ЦСКА золотими літерами вписали свої імена в літопис російського футболу, вигравши Кубок УЄФА, чого не вдавалося раніше жодному російському клубу. За перемогу у цьому турнірі Ігнашевич був удостоєний почесного звання «Заслужений майстер спорту Росії».
Сергій Ігнашевич зарекомендував себе як один з найсильніших та найнадійніших захисників чемпіонату Росії та неодноразово отримував запрошення від таких іноземних та російських клубів як «Евертон»[2], «Зеніт»[3] та «Спартак»[4], проте завжди відповідав відмовою, пов'язуючи свою кар'єру з ЦСКА.
Влітку 2018 року, після виступу на чемпіонаті світу в Росії, завершив кар'єру гравця.
У складі національної збірної Росії дебютував 21 серпня 2002 року у матчі зі збірною Швеції. А вперше відзначився вже у шостому поєдинку у червоно-білій формі — у матчі проти збірної Швейцарії 7 червня 2003 року (2:2). До того ж, відправив у ворота швейцарців одразу два м'ячі у одному матчі, врятувавши збірну Росії від поразки.
Невдача спіткала Ігнашевича у 2004 році, коли через травму коліна він не потрапив до заявки збірної на Євро 2004[5]. Однак чотири роки потому був основним захисником збірної, зробивши значний внесок у успіхи команди та разом з партнерами завоював бронзові нагороди першості Європи. У складі збірної також був учасником чемпіонату Європи 2012 року в Україні та Польщі, чемпіонату світу 2014 року в Бразилії, чемпіонату Європи 2016 року у Франції та чемпіонату світу 2018 року у Росії.
У липні 2018 увійшов до складу тренерського штабу молодіжного складу ЦСКА, проте менш ніж через рік, 28 травня 2019 року вирішив покинути армійський клуб, щоб почати самостійну тренерську кар'єру[6].
На початку червня 2019 року Ігнашевич став головним тренером московського «Торпедо»[7]. У березні 2021 року «Торпедо» програло чотири матчі поспіль, опустилося з четвертого місця на шосте, і 22 березня контракт з Ігнашевичем був розірваний за згодою сторін[8].
3 жовтня 2021 року стало відомо про те, що Ігнашевич зміг досягти домовленості з керівництвом клубу «Балтика» та офіційно став його головним тренером.
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
січ.-черв. 1999 | «Знамя труда» | ПД | 17 | 0 | КР | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 18 | 0 |
1999 | «Крила Рад» (Самара) | ВЛ | 6 | 1 | КР | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 7 | 1 |
2000 | ВЛ | 25 | 1 | КР | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 27 | 1 | |
Усього за «Крила Рад» | 31 | 2 | 3 | 0 | - | - | - | - | 34 | 2 | |||||
2001 | «Локомотив» (Москва) | ВЛ | 22 | 0 | КР | 2 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 7[9]+2 | 1[10]+0 | - | - | - | 33 | 1 |
2002 | ПЛ | 29 | 1 | КР | 0 | 0 | ЛЧ | 14[9] | 2[11] | - | - | - | 43 | 3 | |
2003 | ПЛ | 25 | 3 | КР | 1 | 0 | ЛЧ | 8[9] | 2[11] | СКР | 1 | 0 | 36 | 5 | |
Усього за «Локомотив» | 76 | 4 | 3 | 0 | 31 | 5 | 1 | 0 | 111 | 9 | |||||
2004 | ЦСКА (Москва) | ПЛ | 22 | 1 | КР | 2 | 0 | ЛЧ+КУЄФА | 7[12]+9 | 0+2 | СКР | 1 | 0 | 41 | 3 |
2005 | ПЛ | 22 | 5 | КР | 6 | 0 | КУЄФА | 6 | 0 | СУ | 1 | 0 | 35 | 5 | |
2006 | ПЛ | 26 | 2 | КР | 6 | 1 | ЛЧ+КУЄФА | 6[9]+2 | 0 | СКР | 1 | 0 | 41 | 3 | |
2007 | ПЛ | 26 | 3 | КР | 5 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | СКР | 1 | 1 | 37 | 4 | |
2008 | ПЛ | 28 | 4 | КР | 2 | 1 | КУЄФА | 10 | 0 | - | - | - | 40 | 5 | |
2009 | ПЛ | 29 | 3 | КР | 4 | 0 | ЛЧ | 9 | 0 | СКР | 1 | 0 | 44 | 3 | |
2010 | ПЛ | 28 | 2 | КР | 1 | 0 | ЛЄ | 10[13] | 2 | СКР | 1 | 0 | 40 | 4 | |
2011–12 | ПЛ | 38 | 5 | КР | 4 | 2 | ЛЧ | 8 | 0 | СКР | 1 | 0 | 51 | 7 | |
2012–13 | ПЛ | 28 | 0 | КР | 3 | 0 | ЛЄ | 2[14] | 0 | - | - | - | 33 | 0 | |
2013–14 | ПЛ | 30 | 2 | КР | 1 | 0 | ЛЧ | 6 | 0 | СКР | 1 | 1 | 38 | 3 | |
2014–15 | ПЛ | 30 | 0 | КР | 2 | 0 | ЛЧ | 6 | 0 | СКР | 1 | 0 | 39 | 0 | |
2015–16 | ПЛ | 25 | 3 | КР | 3 | 0 | ЛЧ | 10[15] | 1 | - | - | - | 38 | 4 | |
2016–17 | ПЛ | 24 | 4 | КР | 0 | 0 | ЛЧ | 4 | 0 | СКР | 1 | 0 | 29 | 4 | |
2017–18 | ПЛ | 25 | 1 | КР | 0 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 6[9]+5 | 0 | - | - | - | 36 | 1 | |
Усього за ЦСКА | 381 | 35 | 39 | 4 | 111 | 5 | 10 | 2 | 541 | 46 | |||||
Усього за кар'єру | 505 | 42 | 46 | 4 | 142 | 10 | 11 | 2 | 704 | 58 |
- Клубні трофеї
- Чемпіон Росії (7):
- Володар Кубка Росії (7):
- Володар Суперкубка Росії (7):
- Локомотив (Москва): 2003
- ЦСКА (Москва): 2004, 2006, 2007, 2009, 2013, 2014
- Володар Кубка УЄФА (1):
- ЦСКА (Москва): 2004–05
- Досягнення у збірній
- Бронзовий призер чемпіонату Європи (2008)
- Особисті здобутки
- Заслужений майстер спорту Росії (2005)
- Кавалер «Ордена Дружби» (2006)[16]
- У списках «33 найкращих футболістів чемпіонату Росії» (10): № 1 (2001,2002,2003,2004,2005,2006,2007,2008,2009,2010)
Сергій одружений, має трьох синів, двоє з яких від першого шлюбу. Останній — Сергій — народився 21 лютого 2008 року[17].
- Сергій Ігнашевич є найрезультативнішим російським захисником[18]. Гол у відбірковому матчі до Євро-2012 проти збірної Андорри (6:0), що відбувся 11 жовтня 2011 року став 50-м у кар'єрі гравця[19].
- Є рекордсменом за кількістю включень до списку «33 найкращих».
- ↑ Ігнашевич у середній лінії - наша зброя. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ «Спорт-Экспресс»: Игнашевич может перейти в «Эвертон». Sports.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
- ↑ «Зеніт» покликав Ігнашевича. Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ Игнашевич назвал неудачной шуткой предложение перейти в "Спартак". lenta.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 8 жовтня 2021.
- ↑ Євро-2004. Залишилось 2 дні. Найбільші втрати - у Росії. Архів оригіналу за 19 липня 2014. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ Сергей Игнашевич покинул тренерский штаб молодежной команды ЦСКА. - Спорт уик-энд | Спорт уик-энд. sport-weekend.com (ru-ru) . 28 травня 2019. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Игнашевич станет главным тренером московского «Торпедо». www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ Рождественский, Михаил. Сергей Игнашевич покинул пост главного тренера «Торпедо». www.championat.com (рос.). Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 5 липня 2021.
- ↑ а б в г д 2 виступи в попередніх раундах.
- ↑ У кваліфікаційному раунді.
- ↑ а б Гол у попередніх раундах.
- ↑ Один виступ у попередніх раундах.
- ↑ 2 виступи в плей-офф.
- ↑ У плей-оф.
- ↑ 4 виступи в попередніх раундах.
- ↑ Указ президента РФ від 12.06.2006 № 610. Архів оригіналу за 21.05.2008. Процитовано 27.11.2011.
- ↑ Армієць Ігнашевич став батьком[недоступне посилання]
- ↑ Ігнашевич - найрезультативніший російський захисник в історії. Архів оригіналу за 6 вересня 2011. Процитовано 27 листопада 2011.
- ↑ Ігнашевич забив 50-й м'яч у кар'єрі. Архів оригіналу за 4 січня 2012. Процитовано 27 листопада 2011.
- Офіційний сайт Сергія Ігнашевича (рос.)
- Профайл на офіційному сайті ЦСКА (Москва) (рос.)
- Профайл на сайті «Збірна Росії з футболу» [Архівовано 3 листопада 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Статистика на Nationa Football Teams [Архівовано 15 грудня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)
- Профайл на сайті Transfermarkt.de [Архівовано 8 листопада 2011 у Wayback Machine.] (нім.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Інтерв'ю
- С.Ігнашевич: Опинився у Локо, підписавши контракт з Торпедо (рос.), 17.02.2001
- Сергій Ігнашевич - рятівник збірної і Локомотива [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.), 09.09.2003
- Нефутбольна історія Сергія Ігнашевича і Наталії Пакуєвої[недоступне посилання з червня 2019] (рос.), 01.03.2009
- С.Ігнашевич: Як я перестав бути капітаном (частина 1) [Архівовано 7 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.), 15.05.2009
- С.Ігнашевич: Як я перестав бути капітаном (частина 2) [Архівовано 10 березня 2011 у Wayback Machine.] (рос.), 15.05.2009
- С.Ігнашевич: Ця зима була моєю останньою можливістю поїхати до Європи [Архівовано 6 червня 2010 у Wayback Machine.] (рос.), 27.02.2010
- Народились 14 липня
- Народились 1979
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Дружби (Російська Федерація)
- Заслужені майстри спорту Росії
- Гравці збірної Росії з футболу
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2008
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2012
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2014
- Гравці чемпіонату Європи з футболу 2016
- Гравці чемпіонату світу з футболу 2018
- Уродженці Москви
- Російські футболісти
- Російські футбольні тренери
- Футболісти «Знамя труда»
- Футболісти «Крил Рад» (Самара)
- Футболісти «Локомотива» (Москва)
- Футболісти ЦСКА (Москва)
- Тренери ФК «Торпедо» Москва
- Тренери ФК «Балтика»
- Білоруси Росії
- Футболісти, які зіграли 100 і більше матчів за збірну