Іду на грозу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іду на грозу
рос. Иду на грозу
Жанрмелодрама
РежисерСергій Мікаелян
СценаристДанило Гранін
Сергій Мікаелян
У головних
ролях
Олександр Белявський
Василь Лановий
Ростислав Плятт
Михайло Астангов
Жанна Прохоренко
Вікторія Лепко
Анатолій Папанов
Євген Лебедєв
Лев Пригунов
Леонід Дьячков
ОператорОлег Куховаренко
КомпозиторВладлен Чистяков
КінокомпаніяКіностудія «Ленфільм». Перше творче об'єднання
Тривалість138 хвилин
Моваросійська
КраїнаСРСР СРСР
Рік1965
IMDbID 0129152

«Іду на грозу» (рос. «Иду на грозу») — російський радянський двосерійний чорно-білий художній фільм, поставлений на Ленінградської ордена Леніна кіностудії «Ленфільм» у 1965 року режисером Сергієм Мікаеляном за однойменним романом Данила Граніна.

Прем'єра фільму в СРСР відбулася 15 листопада 1965 року, випуск фільму на всесоюзний екран - 21 березня 1966 року.

Зміст

[ред. | ред. код]

У молодості все здається райдужним і перспективним. Двоє хороших приятелів навчаються разом. Та Сергія Крилова вигнали з інституту, а Олег Тулін закінчив навчання. Сергій старанно працював і добився того, що керівником його наукової роботи став сучасний світило Данкевич. Однак Сергій робить помилку, наслідки якої йому доводиться зібрати під час роботи з Олегом.

В епізодах

[ред. | ред. код]

Знімальна група

[ред. | ред. код]

У фільмі звучить пісня композитора Олександра Колкера на слова поета Льва Кукліна «Шагает парень» («Качает, качает, качает / Задира ветер фонари над головой...») у виконанні Марії Пахоменко.

Качает, качает, качает
Задира ветер фонари над головой.
Шагает, шагает, шагает
Весёлый парень по весенней мостовой.
Листает, листает, листает
Учебник физики листает на ходу.
Не знает, не знает, не знает,
Что каждым утром я вслед за ним иду.

Прошёл листопад, а потом снегопад
И снова ручьи по асфальту шумят.
И почки, как свечки, на ветках зажглись.
«Ну хватит зубрить», — я прошу — «Оглянись!»

Но снова качает, качает
Задира-ветер фонари над головой.
И снова шагает, шагает
Весёлый парень по весенней мостовой.
Листает, листает, листает,
Учебник физики листает на ходу.
Не знает, не знает, не знает,
Что каждым утром я вслед за ним иду.

Пройдёт много лет и поймёт мой студент,
Что формулы счастья в учебниках нет.
Есть в книгах твоих много истин других,
А формула счастья одна на двоих.

Всё так же качает, качает
Задира ветер фонари над головой.
Всё так же шагает, шагает
Весёлый парень по весенней мостовой.
Листает, листает, листает,
Листает так же он учебник на ходу.
И так же не знает, не знает,
Что каждым утром я вслед за ним иду.
Что каждым утром я вслед за ним иду.
Что каждым утром я вслед за ним иду.

Посилання

[ред. | ред. код]