Імперфект

Імперфе́кт (від лат. imperfectum — «незавершене») — одна з форм минулого часу дієслова в індоєвропейських мовах та уральських мовах, що виражає тривалу або повторювану дію без указівки на її закінчення в минулому. У морфології «Руської правди» виразно виступає відсутність імперфекта і аориста.

Історія

У давнину

Імперфект, як і аорист, був живою формою мови стародавніх слов'ян аж у староруську епоху. Цей час уживали, щоб передати минулу дію в її розвитку, щоб виразити минулу тривалу або повторювальну дію. Як уважають науковці, імперфект і аорист зникли не тому, що вони не були властиві стародавнім слов'янам, а тому, що в дієслівних формах, які б виражали минулу дію в її розвитку, тут не було ніякої потреби.

Форми імперфекта в оригінальних східнослов'янських пам'ятках розповідних жанрів виступають, описуючи звичаї, традиції, явища, які мали тривале існування. Наприклад: «А древляне живяху звѣриньскимъ образомъ, жиуще скотьски: убиваху другъ друга, ядяху вся нечисто, и брака у нихъ не бываше, но умыкиваху у воды дѣвиця».

Утрата імперфекта, як і аориста, у живій мові східних слов'ян сталася ще в староруську добу, у XII ст. Пізніші випадки є традицією, а не властивістю живої мови. Уважають, що ці часи давньоруська мова втратила не тому, що вони два були не властиві давній мові, а тому, що в них уже просто не було потреби, бо перфект значно розширив свої межі й спокійно замінював їх обох. Можливо, імперфект зник раніше аориста.

Утворення

Походження форм

Наведені форми імперфекту з'явилися на слов'янському ґрунті, коли відбувся Педерсенів закон:

	Індоєвропейська мова	Старосл.	Церковносл.
Інфінітив	*nĕs-tēi̯ >	нєс-ти >	нес-ти
Особа	Однина
1	*nĕs-ēāx-ŏm >	несѣахъ >	несяхъ
2	*nĕs-ēāx-ĕ-s >	несѣашє >	несяше
3	*nĕs-ēāx-ĕ-t >	несѣашє >	несяше
Особа	Двоїна
1	*nĕs-ēāx-ŏ-vē >	несѣаховѣ >	несяховѣ
2	*nĕs-ēāx-ĕ-tā >	несѣашєта >	несяста несяшета
3	*nĕs-ēāx-ĕ-tĕ >	несѣашєта > несѣашєтє	несяста несяшета
Особа	Множина
1	*nĕs-ēāx-ŏ-mŏs > -mŭs > -mъ	несѣахомъ>	несяхомъ
2	*nĕs-ēāx-ĕ-tĕ >	несѣашєтє >	несясте несяшете
3	*nĕs-ēāx-ŏ-nt > -ǭ >	несѣахѫ >	несяху

У старослов'янській мові

Імперфект в глибоку давнину утворювався двома способами:

1. шляхом додавання закінчень -ахъ, -аше до основ інфінітива, якщо вона закінчувалася на -а чи -ѣ, тобто: староцерк.-слов. зна-ти > зна-ахъ, видѣ-ти > видѣ-аше;
2. шляхом додавання закінчень -ѣахъ, -ѣаше до основ інфінітива в решті випадків, при цьому, якщо основа закінчувалася на [k] чи [g] або дієслово було другої дієвідміни, то перед суфіксом імперфекта відбувалося чегування: староцерк.-слов. пєщи > пєчаахъ, мощи > можаашє, носити > ношаахъ, ходити > хождѩашє, возити > вожаахъ, любити > люблѩашє, мислити > мишлѩахъ;
3. Більша частина старослов'янських дієслів утворювала форми імперфекту від основи інфінітива, але дієслова із суфіксом -нѫ- або дієслова, чия інфінітивна основа була односкладова й закінчувалася на -ы-, -и-, -ѹ- (кры-ти, би-ти, чѹ-ти), або ж містила неповноголосі сполуки -ра-, -ла-, -лѣ- (брати сѧ «боротися», клати «колоти», млѣти «молоти»), а також дієслово пѣти «співати» утворювали імперфекта від основи теперішнього часу: староцерк.-слов. пѣти > поѩхъ, клати > колѩашє, млѣти > мєлѩахъ, бити > биѩашє. Дієслово быти «бути» утворювало форму від основи бѣ-.

Найдавніші слов'янські форми імперфекта мали такий вигляд:

Особа	Писати	Звати	Ходити	Видіти	Нести	Хвалити	Бути
	Однина
1	писаахъ	зъваахъ	хождяахъ	видѣахъ	несѣахъ	хвалѣахъ	бѣахъ
2	писаашє	зъваашє	хождяашє	видѣашє	несѣашє	хвалѣашє	бѣашє
3
Особа	Двоїна
1	писааховѣ	зъвааховѣ	хождяаховѣ	видѣаховѣ	несѣаховѣ	хвалѣаховѣ	бѣаховѣ
2	писаашєта	зъваашєта	хождяашєта	видѣашєта	несѣашєта	хвалѣашєта	бѣашєта
3
Особа	Множина
1	писаахомъ	зъваахомъ	хождяахомъ	видѣахомъ	несѣахомъ	хвалѣахомъ	бѣахомъ
2	писаашєтє	зъваашєтє	хождяашєтє	видѣашєтє	несѣашєтє	хвалѣашєтє	бѣашєтє
3	писаахѫ	зъваахѫ	хождяахѫ	видѣахѫ	несѣахѫ	хвалѣахѫ	бѣахѫ

У церковнослов'янській

У церковнослов'янській мові сполука -аа- надалі скоротилася в -а-, а -ѣа- та -ѩа- в -ѧ-, залежно від того, яка шелестівка передувала.

Імперфект на церковнослов'янському ґрунті мав такі форми:

Особа	Писати	Звати	Ходити	Видіти	Нести	Хвалити	Бути
	Однина
1	писахъ	зъвахъ	хождахъ	видяхъ	несяхъ	хваляхъ	бяхъ
2	писаше	зъваше	хождаше	видяше	несяше	хваляше	бяше
3
Особа	Двоїна
1	писаховѣ	зъваховѣ	хождаховѣ	видяховѣ	несяховѣ	хваляховѣ	бяховѣ
2	писаста писашета	зъваста зъвашета	хождаста хождашета	видяста видяшета	несяста несяшета	хваляста хваляшета	бяста бяшета
3
Особа	Множина
1	писахомъ	зъвахомъ	хождахомъ	видяхомъ	несяхомъ	хваляхомъ	бяхомъ
2	писасте писашете	зъвасте зъвашете	хождасте хождашете	видясте (-шете)	несясте (-шете)	хвалясте (-шете)	бясте (-шете)
3	писаху	зъваху	хождаху	видяху	несяху	хваляху	бяху

Джерела

• С. Бевзенко. Історична морфологія української мови. — Ужгород : Закарпатське обласне видавництво, 1980. — С. 258-260.
• Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — с. 21.

Посилання

• Імперфект / минулий час недоконаного виду // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 210. — ISBN 978-966-439-921-7.