Імперфект
Імперфе́кт (від лат. imperfectum — «незавершене») — одна з форм минулого часу дієслова в індоєвропейських мовах та уральських мовах, що виражає тривалу або повторювану дію без указівки на її закінчення в минулому. У морфології «Руської правди» виразно виступає відсутність імперфекта і аориста.
Імперфект, як і аорист, був живою формою мови стародавніх слов'ян аж у староруську епоху. Цей час уживали, щоб передати минулу дію в її розвитку, щоб виразити минулу тривалу або повторювальну дію. Як уважають науковці, імперфект і аорист зникли не тому, що вони не були властиві стародавнім слов'янам, а тому, що в дієслівних формах, які б виражали минулу дію в її розвитку, тут не було ніякої потреби.
Форми імперфекта в оригінальних східнослов'янських пам'ятках розповідних жанрів виступають, описуючи звичаї, традиції, явища, які мали тривале існування. Наприклад: «А древляне живяху звѣриньскимъ образомъ, жиуще скотьски: убиваху другъ друга, ядяху вся нечисто, и брака у нихъ не бываше, но умыкиваху у воды дѣвиця».
Утрата імперфекта, як і аориста, у живій мові східних слов'ян сталася ще в староруську добу, у XII ст. Пізніші випадки є традицією, а не властивістю живої мови. Уважають, що ці часи давньоруська мова втратила не тому, що вони два були не властиві давній мові, а тому, що в них уже просто не було потреби, бо перфект значно розширив свої межі й спокійно замінював їх обох. Можливо, імперфект зник раніше аориста[1].
Наведені форми імперфекту з'явилися на слов'янському ґрунті, коли відбувся Педерсенів закон[2]:
Індоєвропейська мова | Старосл. | Церковносл. | |
---|---|---|---|
Інфінітив | *nĕs-tēi̯ > | нєс-ти > | нес-ти |
Особа | Однина | ||
1 | *nĕs-ēāx-ŏm > | несѣахъ > | несяхъ |
2 | *nĕs-ēāx-ĕ-s > | несѣашє > | несяше |
3 | *nĕs-ēāx-ĕ-t > | несѣашє > | несяше |
Особа | Двоїна | ||
1 | *nĕs-ēāx-ŏ-vē > | несѣаховѣ > | несяховѣ |
2 | *nĕs-ēāx-ĕ-tā > | несѣашєта > | несяста
несяшета |
3 | *nĕs-ēāx-ĕ-tĕ > | несѣашєта >
несѣашєтє |
несяста
несяшета |
Особа | Множина | ||
1 | *nĕs-ēāx-ŏ-mŏs > -mŭs > -mъ | несѣахомъ> | несяхомъ |
2 | *nĕs-ēāx-ĕ-tĕ > | несѣашєтє > | несясте
несяшете |
3 | *nĕs-ēāx-ŏ-nt > -ǭ > | несѣахѫ > | несяху |
Імперфект в глибоку давнину утворювався двома способами:
- шляхом додавання закінчень -ахъ, -аше до основ інфінітива, якщо вона закінчувалася на -а чи -ѣ, тобто: староцерк.-слов. зна-ти > зна-ахъ, видѣ-ти > видѣ-аше;
- шляхом додавання закінчень -ѣахъ, -ѣаше до основ інфінітива в решті випадків, при цьому, якщо основа закінчувалася на [k] чи [g] або дієслово було другої дієвідміни, то перед суфіксом імперфекта відбувалося чегування: староцерк.-слов. пєщи > пєчаахъ, мощи > можаашє, носити > ношаахъ, ходити > хождѩашє, возити > вожаахъ, любити > люблѩашє, мислити > мишлѩахъ;
- Більша частина старослов'янських дієслів утворювала форми імперфекту від основи інфінітива, але дієслова із суфіксом -нѫ- або дієслова, чия інфінітивна основа була односкладова й закінчувалася на -ы-, -и-, -ѹ- (кры-ти, би-ти, чѹ-ти), або ж містила неповноголосі сполуки -ра-, -ла-, -лѣ- (брати сѧ «боротися», клати «колоти», млѣти «молоти»), а також дієслово пѣти «співати» утворювали імперфекта від основи теперішнього часу: староцерк.-слов. пѣти > поѩхъ, клати > колѩашє, млѣти > мєлѩахъ, бити > биѩашє. Дієслово быти «бути» утворювало форму від основи бѣ-.
Найдавніші слов'янські форми імперфекта мали такий вигляд[2]:
Особа | Писати | Звати | Ходити | Видіти | Нести | Хвалити | Бути |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Однина | |||||||
1 | писаахъ | зъваахъ | хождяахъ | видѣахъ | несѣахъ | хвалѣахъ | бѣахъ |
2 | писаашє | зъваашє | хождяашє | видѣашє | несѣашє | хвалѣашє | бѣашє |
3 | |||||||
Особа | Двоїна | ||||||
1 | писааховѣ | зъвааховѣ | хождяаховѣ | видѣаховѣ | несѣаховѣ | хвалѣаховѣ | бѣаховѣ |
2 | писаашєта | зъваашєта | хождяашєта | видѣашєта | несѣашєта | хвалѣашєта | бѣашєта |
3 | |||||||
Особа | Множина | ||||||
1 | писаахомъ | зъваахомъ | хождяахомъ | видѣахомъ | несѣахомъ | хвалѣахомъ | бѣахомъ |
2 | писаашєтє | зъваашєтє | хождяашєтє | видѣашєтє | несѣашєтє | хвалѣашєтє | бѣашєтє |
3 | писаахѫ | зъваахѫ | хождяахѫ | видѣахѫ | несѣахѫ | хвалѣахѫ | бѣахѫ |
У церковнослов'янській мові сполука -аа- надалі скоротилася в -а-, а -ѣа- та -ѩа- в -ѧ-, залежно від того, яка шелестівка передувала.
Імперфект на церковнослов'янському ґрунті мав такі форми[3][2]:
Особа | Писати | Звати | Ходити | Видіти | Нести | Хвалити | Бути |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Однина | |||||||
1 | писахъ | зъвахъ | хождахъ | видяхъ | несяхъ | хваляхъ | бяхъ |
2 | писаше | зъваше | хождаше | видяше | несяше | хваляше | бяше |
3 | |||||||
Особа | Двоїна | ||||||
1 | писаховѣ | зъваховѣ | хождаховѣ | видяховѣ | несяховѣ | хваляховѣ | бяховѣ |
2 | писаста
писашета |
зъваста
зъвашета |
хождаста
хождашета |
видяста
видяшета |
несяста
несяшета |
хваляста
хваляшета |
бяста
бяшета |
3 | |||||||
Особа | Множина | ||||||
1 | писахомъ | зъвахомъ | хождахомъ | видяхомъ | несяхомъ | хваляхомъ | бяхомъ |
2 | писасте
писашете |
зъвасте
зъвашете |
хождасте
хождашете |
видясте
(-шете) |
несясте
(-шете) |
хвалясте
(-шете) |
бясте
(-шете) |
3 | писаху | зъваху | хождаху | видяху | несяху | хваляху | бяху |
- ↑ Бевзенко, Степан (1960). Історична морфологія української мови (Українською) . Ужгород: Закарпатське обласне видавництво. с. 258—260, 298—305.
- ↑ а б в А.И. Изотов (2010). Старославянский язык в сравнительно-историческом освещении (PDF) (Російською) . Москва: Азбуковник. с. 139—141. Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2017. Процитовано 8 березня 2018.
- ↑ Бевзенко, Степан (1960). Історична морфологія української мови (Українською) . Ужгород: Закарпатське обласне видавництво. с. 259—260.
- С. Бевзенко. Історична морфологія української мови. — Ужгород : Закарпатське обласне видавництво, 1980. — С. 258-260.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — с. 21.
Цей розділ потребує доповнення. (червень 2013) |
- Імперфект / минулий час недоконаного виду // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 210. — ISBN 978-966-439-921-7.
Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |