Індикатриса Дюпена

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Індикатриса Дюпена або індикатриса кривиниплоска крива на дотичній площині до поверхні, яка дає наочне уявлення про викривлення поверхні в даній її точці. Індикатриса Дюпена названа на честь французького математика Шарля Дюпена, що вперше застосував її до дослідження поверхонь у 1813 році.

Означення і властивості

[ред. | ред. код]

Індикатриса Дюпена лежить у площині, дотичній до поверхні в точці , і є сукупністю кінців відрізків, відкладених від точки в напрямку в дотичній площині, що мають довжину, рівну , де — абсолютна величина нормальної кривини поверхні в точці в напрямку .

Рівняння індикатриси Дюпена має вигляд

де — вектор дотичної площини, друга фундаментальна форма поверхні , в точці а відображення Вейнгартена.

Позначивши — головні напрямки кривини, тобто власні вектори відображення Вейнгартена (вони є ортогональними і утворюють базис дотичної площини), якщо рівняння індикатриси можна записати як:

тобто індикатриса Дюпена є об'єднанням конік.

Індикатриса Дюпена є граничним випадком перетину поверхні із площинами паралельними дотичній площині у точці, що наближаються до даної площини при певній нормалізації. А саме введемо систему координат початок якої є у даній точці і x, y відкладено по головних напрямках дотичної площини, а z у напрямку додатної нормалі до точки. Тоді в деякому околі точки поверхня задається як для деякої диференційовної функції h. Із формули Тейлора і властивостей головних кривин для такої системи координат можна отримати, що де Розглянувши перетин поверхні у таких координатах із площиною для достатньо малого отримаємо рівняння кривої Використавши заміну змінних це рівняння перепишеться до того ж прямуватиме до нуля при прямуванні до нуля тобто крива у відповідних координатах наближатиметься до індикатриси Дюпена.

Вигляд індикатриси для різних типів точок

[ред. | ред. код]

Вигляд індикатриси Дюпена залежить від типу точки. Також вона дозволяє визначити асимптотичні напрямки у точці поверхні і спряжені напрямки (тобто напрямки задані векторами для яких :

  • Якщо — еліптична точка поверхні, тобто гаусова кривина є додатною то головні кривини мають однаковий знак і індикатриса Дюпена є еліпсом, напрямок головної і малої осі якого задаються головними напрямками в точці поверхні.
Зокрема якщо є непланарною точкою округлення то індикатриса Дюпена є колом.
Для довільної точки індикатриси Дюпена напрямок визначений вектором від початку координат до даної точки є спряжений до напрямку заданому дотичною прямою до індикатриси у цій точці. Усі спряжені пари напрямків можна одержати у такий спосіб.
  • Якщо — гіперболічна точка поверхні, тобто гаусова кривина є від'ємною, то індикатриса Дюпена є парою пов'язаних гіпербол із спільною парою асимптотичних ліній. Ці лінії задають асимптотичні напрямки у точці поверхні.
Для довільної точки індикатриси Дюпена напрямок визначений вектором від початку координат до даної точки є спряжений до напрямку заданому дотичною прямою до індикатриси у цій точці. Усі спряжені пари напрямків можна одержати у такий спосіб за винятком двох асимптотичних напрямків, кожен із яких є спряженим сам із собою.
  • Якщо — параболічна точка поверхні, тобто гаусова кривина дорівнює нулю, але середня кривина не дорівнює нулю, то індикатриса Дюпена є парою паралельних прямих, спільний напрямок яких є асимптотичним напрямком у точці поверхні.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Борисенко, О. А., Диференціальна геометрія і топологія: Навч. посібник для студ. — Харків: Основа, 1995 . — с. 41-46
  • Пришляк О., Диференціальна геометрія: Курс лекцій. [Архівовано 14 квітня 2010 у Wayback Machine.]  — К.: Київський університет, 2004. — 68 с.
  • Carmo, Manfredo Perdigão do (1976). Differential geometry of curves and surfaces. Upper Saddle River, NJ: Prentice-Hall. ISBN 0-13-212589-7.
  • Weatherburn, C.E. (1955). Differential Geometry of Three Dimensions. Cambridge University Press.