Перейти до вмісту

Інжекція носіїв заряду

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Інжекція носіїв заряду (англ. hot-carrier injection) — явище в приладах твердотільної електроніки, при якому електрони або дірки переходять з однієї області приладу в іншу, переходячи в стан гарячих носіїв хоча б в одній із цих областей. Зміст слова «гарячі» в тому, що енергетичний розподіл електронів або дірок наближено описується добутком густини станів та статистики Фермі — Дірака з вищою, до тисячі кельвінів, ефективною температурою, ніж температура приладу.

Явище спостерігається в багатьох структурах. Найбільш значущим є випадок інжекції гарячих носіїв у МОП-транзисторі (після набуття при русі в каналі достатньої кінетичної енергії для подолання бар'єру на стику напівпроводник—діелектрик) шляхом емісії або тунелювання. При цьому носії, що увійшли до діелектрика, можуть створити паразитний струм затвора, а також «спійматися» на дефекти діелектрика, що спотворює робочі характеристики транзистора[1].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. John Keane, Chris H. Kim (25 квітня 2011). Transistor Aging, IEEE Spectrum. spectrum.ieee.org (англ.). Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 23 березня 2025.