Іноземні спеціалісти в період Мейдзі

	Іноземні спеціалісти в період Мейдзі
Країна	Японія
Юрисдикція	Японія
	Іноземні спеціалісти в період Мейдзі у Вікісховищі

Іноземні спеціалісти в період Мейдзі (яп. お雇い外国人, o-yatoi gaikokujin — досл. іноземці-контрактники) — іноземні фахівці, які були запрошені урядом Японії в другій половині XIX століття з метою прискорення модернізації країни після реставрації Мейдзі.

Історія

Іноземні спеціалісти, запрошені японським урядом у другій половині XIX століття, повинні були допомогти Японії запровадити нові західні технології, а також підготувати місцевих фахівців, які володіли би необхідними знаннями для експлуатації цих технологій та їхнього вдосконалення. Окрім фахівців з технічних дисциплін було запрошено чимало гуманітаріїв, які мали сприяти вивченню іноземних мов та дати ширше уявлення про західну культуру. Деякі запрошені спеціалісти паралельно займалися місіонерством.

Більше половини спеціалістів походили з англо-саксонських країн. У списку за березень 1872 року названо 214 осіб, з них 119 британців, 50 французів, 16 американців, 9 китайців та 8 вихідців з Пруссії.^[1]

Приблизно такий розподіл за країнами походження зберігся і в наступні роки. За період з 1868 до 1889 року в японському уряді були досьє на 2690 іноземних контрактників, серед яких: 1127 британців, 414 американців, 333 французів, 250 китайців, 215 німців та 99 голландців.^[2]

Іноземні спеціалісти дуже цінувалися й відповідно мали високу зарплатню. Зарплатня британських та американських фахівці принаймні вдвічі була більше за зарплатню, яку вони одержували в своїх країнах. Томас Вільям Кіндер, який в ті часи був директором Яноського імператорського монетного двору, одержував 1045 доларів сріблом на місяць, тоді як прем'єр-міністр Японії одержував усього 800 єн (в той час курс долара і єни співвідносилися як 1:1)^[3]. 1874 року в Японії було 520 іноземців, на заробітну плату яких витрачалося 2 272 000 єн, що становило третину річного бюджету. Відповідно японський уряд був зацікавлений якомога швидше замінити надто дорогих іноземних фахівців місцевими кадрами.

Окрім фахівців, які були запрошені урядом і працювали в державному секторі, були й фахівці, найняті для роботи в приватному секторі. Таким чином, розрізняли дві групи фахівців-іноземців:

Кан-ятоі (官雇, kan-yatoi), тобто спеціалісти для уряду, — таких, приміром, на 1875 рік налічувалося 520 осіб і їхня кількість поступово зменувалася;
Шін-ятоі (私雇?, shin-yatoi), тобто спеціалісти приватних компаній, — таких на 1877 рік налічувалося більше 520 осіб і їхня кількість постійно зростала.

З кінцем екстериторіальності в 1899 році система іноземців-контрактників була скасована. Частина іноземців, наприклад, Лафкадіо Герн, Джосайя Кондер чи Едвін Дан, залишилася в країні на інших умовах. Деякі з фахівців, виїхавши з Японії, посприяли модернізації сусідньої Кореї.

Відомі іноземні спеціалісти-контрактники

Військова справа

Луї-Еміль Бертен, морський інженер, винахідник
Жуль Брюне, офіцер артилерії
Леонс Верні, конструктор Військово-морського арсеналу в Йокосуці
Джеймс Робоерт Вассон, цивільний і військовий інденер, педагог
Генрі Волтон Гріннелл, інструктор флоту
Хосе Луїс Сеасеро Інгуансо, інструктор флоту
Чарлз Дікінсон Вест, військово-морський архітектор
Якоб Мекель, військовий інструктор
Генрі Спенсер Палмер, військовий інженер
Арчібальд Луціус Дуглас, інструктор флоту
Карл Кеппен, фельдфебель

Гуманітарні науки, педагогіка

Еліс Мейбл Бекон, педагог
Безіл Голл Чемберлен, японолог, професор японської мови
Джеймс Саммерс, англійська література
Лафкадіо Герн, журналіст, засновник японознавства
Віктор Гольц, педагог
Рафаель фон Кебер, філософ, музикант
Людвіг Рісс, історик
Лерой Ленсінг Джеймс, педагог, місіонер
Маріон Маккаррелл Скот, педагог
Едвард Брамвел Кларк, педагог
Девід Муррей, педагог
Ернест Феноллоза, японознавець, філософ, етнограф

Економіка, право, управління

Жорж Аппер,^[4] правник
Гюстав Еміль Буассонад, правник
Герман Реслер, правник, економіст
Георг Міхаеліс,^[5] правник
Альберт Моссе, правник
Отфрид Ніппольд, правник
Гайнріх Вентіг, економіст, правник
Жорж Ілер Боске, правник
Гораціо Нельсон Лей, фахівець з розбудови залізничної мережі
Александр Еллен Шенд, економіст-монетарист
Генрі Віллар Денісон, дипломат
Карл Ратген, економіст

Інженерна справа

Вільям Брукс, сільське господарство
Річард Генрі Брантон, конструктор парників і оранжерей
Шарль Альфред Шастель де Буанвілль, архітектор
Джосайя Кондер, архітектор
Вільям Кіннімонд Бартон, інженерна справа, сільське господарство, фотографія
Горас Кепрон, сільське господарство, будівництво доріг
Генрі Даєр, інженерна справа, педагогіка
Герман Енде, архітектор
Георг Арнольд Ешер, цивільний інженер
Джон Годфрі, геолог, гірничий інженер
Джон Мілн, геолог, сейсмолог
Колін Александр Маквін, цивільний інженер
Едмунд Морел, цивільний інженер
Йоганніс ву Рійке, цивільний інженер, займався контролем над паводками, інженерні проекти на річках
Джон Александр Лов Вадделл, інженер мостобудування
Томас Вотерс, цивільний інженер
Вільям Говленд, гірничий інженер, археолог
Жан Франсіск Куаньє, гірничий інженер
Генрі Скарбо, картограф
Вільгельм Бекманн, архітектор
Антоній Рувенгорст Мулдер, цивільний інженер, займався інженерними проектами на річках та в портах.