Перейти до вмісту

Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України
Основні дані
Засновано 1992
Приналежність Національна академія наук України
Контакт
Ключові особи Носовський Анатолій Володимирович (директор)
Країна  Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Адреса вулиця Лисогірська, 12, Київ 03028, Україна
Тип науково-дослідний інститут Редагувати інформацію у Вікіданих
Материнська
організація
НАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Вебсторінка ispnpp.kiev.ua/kerivnytstvo/

Інститу́т пробле́м безпе́ки а́томних електроста́нцій НАН Украї́ни — наукова організація, яка проводить фундаментальні та прикладні дослідження в галузі безпечного використання ядерної енергії та ядерних технологій у мирних цілях, фізики ядерних реакторів та радіоекології.

Історія

[ред. | ред. код]

Інститут проблем безпеки атомних електростанцій (ІПБ АЕС) НАН України створений 1992 року, як Міжгалузевий науково-технічний центр (МНТЦ) «Укриття» Національної академії наук України (який в подальшому, з 2004 року був перетворений на Інститут проблем безпеки атомних електростанцій у складі Відділення фізико-технічних проблем енергетики Національної академії наук України).

МНТЦ «Укриття» свого часу був створений на базі Комплексної експедиції. (Посилання «Комплексна експедиція» — Комплексна експедиція при ІАЕ ім. І. В. Курчатова була створена наказом Міністерства середнього машинобудування СРСР від 3 грудня 1987 року № 740 з метою забезпечення наукового та проєктного супроводу об'єкта «Укриття», проведення та координації науково-дослідних робіт, що виконуються підприємствами Міністерства середнього машинобудування СРСР в зоні Чорнобильської АЕС і зоні відселення в результаті аварії 1986 року.)

Директори

[ред. | ред. код]

Основні напрями діяльності

[ред. | ред. код]

Напрями наукової діяльності ІПБ АЕС: безпека об'єктів з ядерними технологіями; зняття з експлуатації ядерних установок; перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему; нейтронно-фізичні й термогідравлічні процеси; аналіз безпеки, радіаційна безпека і захист; поводження з радіоактивними відходами та відпрацьованим ядерним паливом; радіаційне матеріалознавство та приладобудування; радіоекологія та аварійне реагування; дистанційні комплекси і технології.

Науковий потенціал

[ред. | ред. код]

ІПБ АЕС складається з трьох відділень: відділення ядерної та радіаційної безпеки, відділення проєктування об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями, відділення атомної енергетики, до складу яких входять 8 наукових та науково-технічних відділів.

ІПБ АЕС за статусом, тематичним напрямом робіт, програмно-технічною оснащеністю, кваліфікацією та чисельністю персоналу є провідною спеціалізованою організацією, яка виконує функції наукового, аналітичного, технічного, інформаційного, методичного, інженерного, консультативного та експертного супроводу діяльності з питань забезпечення безпеки ядерних установок.

Програма досліджень інституту реалізується колективом, де працює понад 250 працівників, у тому числі 115 науковців, серед яких один академік НАН України, один академік НААН України, 14 докторів та 32 кандидати наук.

Наявні ресурси

[ред. | ред. код]

Дослідницький майданчик на Чорнобильський АЕС;

кваліфікований науковий та інженерний персонал;

банк даних та зразки проб ядерних матеріалів об'єкта «Укриття»;

база знань про стан ядерного палива, будівельних конструкцій, радіаційну обстановку на об'єкті «Укриття» та прилеглій території;

необхідні ліцензії;

сертифікована система управління якістю;

сертифіковані лабораторії радіохімії, спектрометрії, дозиметрії, матеріалознавства та радіоекології з сучасним обладнанням, де використовують широкий комплекс методів досліджень;

експертна дослідницька система моніторингу щільності потоку нейтронів та температури на об'єкті «Укриття»;

багатодетекторна система, яка контролює щільність нейтронного потоку та потужність експозиційної дози гамма-випромінювання в місцях локалізації ядерних матеріалів на об'єкті «Укриття»;

дистанційно керовані самохідні агрегати радіаційної розвідки, які розроблено, виготовлено і випробувано задля мінімізації опромінення персоналу та контролю концентрації радіоактивних аерозолів, відбору радіоактивного пилу з поверхонь у радіаційно небезпечних приміщеннях.

Частина устаткування, необхідного для виконання робіт в радіаційно небезпечних умовах, розроблена фахівцями ІПБ АЕС та є унікальною.

З метою мінімізації опромінення персоналу та оптимізації проектних рішень і шляхів доступу до зон виконання робіт на об'єкті «Укриття», а також для відпрацювання альтернативних варіантів технологій та оптимізації рішень з радіаційної безпеки створено інтегровані інформаційні системи стану приміщень і промислового майданчика об'єкта «Укриття» та розроблено відповідні технології.

Для спеціальних наукових розрахунків реакторних систем, параметрів біологічного захисту, радіаційних впливів на навколишнє середовище, а також інших завдань у сфері радіаційного захисту та поводження з ядерними і радіоактивними матеріалами використовуються сучасні програмні продукти та програмні комплекси.

Часописи

[ред. | ред. код]

ІПБ АЕС є засновником і видавцем періодичного науково-технічного збірника «Проблеми безпеки атомних електростанцій і Чорнобиля», зареєстрованого Міністерством освіти і науки України як професійне наукове видання в галузі технічних наук.

З 2018 року є співзасновником науково-технічного журналу «Ядерна енергетика та довкілля» [Архівовано 15 травня 2022 у Wayback Machine.]. Включений до переліку наукових фахових видань України.

З 2006 року є видавцем книжкової серії НАН України «Безпека атомних станцій».

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]