Іполіто Ірігоєн
Іполіто Іріґоєн Hipólito Yrigoyen | |
---|---|
ісп. Hipólito Yrigoyen | |
21-ший Президент Аргентини | |
12 жовтня 1928 — 6 вересня 1930 | |
Попередник | Марсело де Альвеар |
Наступник | Хосе Фелікс Урібуру |
19-тий Президент Аргентини | |
12 жовтня 1916 — 11 жовтня 1922 | |
Попередник | Вікторіно де ла Пласа |
Наступник | Марсело де Альвеар |
Народився | 12 липня 1852[1][2][3] Буенос-Айрес, Аргентина[4] |
Помер | 3 липня 1936[2][3] (83 роки) Буенос-Айрес, Аргентина[4] |
Похований | Mausoleum of the Fallen in the Revolution of 1890d |
Відомий як | адвокат, політик, автор |
Країна | Аргентина |
Alma mater | Університет Буенос-Айреса |
Політична партія | Громадянський радикальний союз |
Діти | Luis H. Irigoyend |
Нагороди | |
Підпис | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Хуан Іпо́літо дель Сагра́до Корасо́н де Хесу́с Іріго́єн Але́м (ісп. Juan Hipólito del Sagrado Corazón de Jesús Irigoyen Alem; *12 липня 1852, Буенос-Айрес — †3 липня 1933, Буенос-Айрес) — аргентинський політик, який двічі обіймав посаду президента Аргентини (в 1916 — 1922 та знову в 1928 — 1930 роках). Під час його правління Аргентина досягла максимального політичного та економічного впливу в історії, в 1929 році вона займала 4-те місце за ВВП у світі.
До приходу в політику Ірігоєн був шкільним вчителем, а з 1896 року став лідером Радикальної партії, залишаючись ним фактично протягом 40 років. До реформи виборчої системи 1912 року бойкотував вибори через корупцію, а в 1916 році був обраний президентом, переважно через підтримку середнього класу. Ірігоєн дотримувався нейтралітету в Першій світовій війні, протягом якої Аргентина отримувала великі доходи через високі ціни на продовольство, зокрема яловичину — головний експортний продукт країни. Ірігоєн був знову обраний президентом у 1928 році, з великою перевагою над опонентами. У 1929-му розпочалася Велика депресія, яка значно вплинула на аргентинську економіку в негативному плані та швидко викликала незадоволення населення країни економічним становищем. Нездатність уряду впоратися з кризою була однією з причин зростання насильства між політичними колами та військового перевороту 1930 року, який позбавив Ірігоєна президентської посади.
5 лютого 1921 року визнав Українську Народну Республіку як незалежну і вільну державу. Посол Аргентини у Франції Марсело Торкуато де Альвеар поінформував керівника української делегації на Паризькій мирній конференції графа Михайла Тишкевича про визнання урядом Аргентини УНР та передав відповідний лист іспанською мовою міністра закордонних справ і культів Аргентини Оноріо Пуейрредона[5].
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119097192 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Нові факти про визнання у 1921 р. Республікою Аргентина Української Народної Республіки (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.
- В. І. Головченко. Ірігойєн Іполіто // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Народились 12 липня
- Народились 1852
- Уродженці Буенос-Айреса
- Померли 3 липня
- Померли 1936
- Померли в Буенос-Айресі
- Випускники Університету Буенос-Айреса
- Кавалери ордена Ізабелли Католички з ланцюгом
- Президенти Аргентини
- Аргентинські громадські діячі
- Поховані на цвинтарі Реколета
- Баски Аргентини
- Галісійці Аргентини