Абрютін Сергій Миколайович (капітан)
| Абрютін Сергій Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | рос. дореф. Сергѣй Николаевич Абрютинъ | |||
| Народження | невідомо | |||
| Смерть | 12 листопада 1841 | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Вид збройних сил |  Російський імператорський флот | |||
| Освіта | Морський кадетський корпус | |||
| Роки служби | 1806 — 1841 | |||
| Звання | капітан 2-го рангу | |||
| Командування | «Тенедос», «Варна» «Полукс», «Месемврія», «Штандарт» | |||
| Війни / битви | російсько-турецька війна 1828—1829 років, Кавказька війна | |||
| Нагороди |
| |||
Сергі́й Микола́йович Абрю́тін (рос. дореф. Сергѣй Николаевич Абрютинъ; ? — 12 листопада 1841) — російський моряк, капітан 2-го рангу. Учасник російсько-турецької війни 1828—1829 років і Кавказької війни.
6 листопада 1806 року вступив до Морського кадетського корпусу, 10 травня 1811 року проведений в гардемарини. Протягом 1811—1813 років крейсерував між Санкт-Петербургом і Кронштадтом. 10 лютого 1814 року проведений у мічмани[1].
Протягом 1814—1818 років перебував на свеаборзькому рейді, крейсеруючи на брандвахтенному шлюпі «Тізба». 20 червня 1818 року проведений у лейтенанти, протягом наступного року ходив на шлюпі «Соломбал» між Кронштадтом і Свеаборгом. У 1820 році на лоцботі «№ 3» виходив у плавання у Фінську затоку. Влітку 1823 і 1824 років командував брандвахтенним бригом «Блискавка» і транспортом «Невка», а протягом 1825—1826 років перебував при свеаборзькому порту. У 1827 році виходив у плавання між Свеаборгом і Кронштадтом[2].
1 січня 1829 року проведений у капітан-лейтенанти. В тому ж році командирований спочатку в Архангельськ, а згодом переведений до Чорноморського флоту[2].
На кораблі «Імператриця Марія» крейсерував Чорним морем, брав участь у захопленні турецьких фортець Інади і Мідії. Протягом 1830 року — командир 60-гарматного фрегата «Тенедос», у складі ескадри контрадмірала М. М. Кумані перевозив російські війська з портів Румелії в Російську імперію[1]. У 1831—1832 роках перебував при Севастопольському порту. Командуючи фрегатом «Варна», у 1833 році у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва перейшов з Севастополя до Буюк-дере, звідки з десантними військами прибув до Феодосії. Того ж року нагороджений орденом Святої Анни III ступеня і турецькою золотою медаллю «В пам'ять про перебування російських допоміжних військ в Константинополі»[2].
Протягом 1834—1835 років командував 18-гарматним бригом «Полукс» і крейсував біля Кавказького і Кримського узбереж. З 1836 року по серпень 1837 — командир 24-гарматного корвета «Месемврія», на якому у військових кампаніях Російської імперії 1836 і 1837 років діяв у складі Геленджицького загону суден біля Кавказького узбережжя[1]. 6 грудня 1837 року проведений в капітани 2-го рангу[2].
У 1838—1839 роках — командир 44-гарматного фрегата «Штандарт»[3], ходив біля східних берегів Чорного моря. 12 травня 1838 року у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва брав участь у висадці десанту, що заснував укріплення в гирлі річки Туапсе. 10 липня того ж року у складі ескадри контрадмірала С. П. Хрущова висаджував десант у гирлі річки Шапсухо, а 30 травня 1839 року — знову у складі ескадри М. П. Лазарєва у гирлі річки Субаші[1]. За висадку десантів того ж року нагороджений орденом Святого Володимира IV ступеня з бантом[2].
11 грудня 1840 року за вислугу років нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня[4]. Помер 12 листопада 1841 році[2].
- Орден Святої Анни III ступеня (1833).
- Турецька золота медаль «В пам'ять про перебування російських допоміжних військ в Константинополі».
- Орден Святого Володимира IV ступеня з бантом (1839).
- Орден Святого Георгія IV ступеня (1840).
- ↑ а б в г Алексушин, Г. В.; Сёмин, Ю. А. (2023). Таможня Российской империи на море (рос.). Санкт-Петербург: Издательско-полиграфический комплекс «Гангут». с. 203. ISBN 978-5-85-875-584-5.
- ↑ а б в г д е Веселаго, Ф. Ф. (1892). Царствование Павла I и Александра I. Общий морской список (рос.). Т. VI. Санкт-Петербург: Типография морского министерства в главном адмиралтействе. с. 269—271.
- ↑ Самаров, А. А., ред. (1955). Рапорт о состоянии соединенной эскадры Чеорноморского флота под начальством генерал-адъютанта вице-адмирала Лазарева. Сборник документов «М. П. Лазарев» (рос.). Т. 2. Москва: Воениздат. с. 428.
- ↑ Матвеев, А. (25 грудня 2021). Моряки Георгиевские кавалеры Российской империи (рос.). За тех, кто в море. Архів оригіналу за 21 вересня 2024. Процитовано 2 жовтня 2024.