Перейти до вмісту

Абіх Герман Вільгельмович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Абіх Герман Вільгельмович
нім. Otto Wilhelm Hermann von Abich
Народився11 грудня 1806(1806-12-11)[1][2][…]
Берлін, Королівство Пруссія[4][2][…]
Помер1 липня 1886(1886-07-01)[2][5] (79 років)
Відень, Австро-Угорщина[4][2][…]
ПохованняКобленц
Країна Королівство Пруссія
 Російська імперія
Діяльністьгеолог, професор, ботанік, мінералог
Alma materHU Berlin
Галузьгеологія
ЗакладДерптський імператорський університетd
Науковий керівникАлександер фон Гумбольдт
ЧленствоПрусська академія наук
Російська академія наук[6]
Російська академія наук[6]
БатькоHeinrich Carl Wilhelm Abichd
У шлюбі зAdele Abichd
Нагороди

Абіх Герман Вільгельмович (Отто Вільгельм Герман фон Абіх, нім. Otto Wilhelm Hermann von Abich; 11 грудня 1806, Берлін — 2 липня 1886, Відень) — німецький геолог, натураліст і мандрівник; академік з 1853 року і почесний член з 1866 року Петербурзької академії наук. Один із мінералів названо абіхитом, на честь вченого[7].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 11 грудня 1806 року в місті Берліні (нині Німеччина). Його батько був гірничим радником, мати — дочкою хіміка Мартіна Клапрота. Вивчав природничі науки в Берлінському університеті, був учнем Александера Гумбольдта, Карла Ріттера, Леопольда Буха. 1831 року, по закінченню університету, захистив у ньому дисертацію з мінералогії та здобув ступінь доктора філософії.

Протягом 1833—1836 років в Італії вивчав активні й згаслі вулкани — Везувій, Етну, Стромболі та інші. У 1841—1844 роках — ординарний професор кафедри геології та мінералогії Дерптського університету. З весни 1844 року перебував у відрядженні на Південному Кавказі, де всебічно дослідив руїни давньої вірменської столиці Ані й склав перший детальний план городища. У подальшому до 1876 року велику частину часу провів у постійних наукових подорожах країнами Кавказу, горами Вірменії, Північної Персії з метою метеорологічних і гіпсометричних спостережень, а також дослідження будови ґрунту, мінеральних багатств, фізичної географії, етнографії та історії цих областей. Одним з перших поставив хімічні проблеми в петрографії і вказав на значення польового шпату для вивержених порід.

1877 року переїхав до Відня, де зайнявся зведенням і виданням своїх праць. Помер у Відні 2 липня 1886 року. Похований у місті Кобленці (нині земля Рейнланд-Пфальц, Німеччина)[7].

Праці

[ред. | ред. код]

Науковий доробок вченого становить понад 200 опублікованих статей та монографій, неопубліковані рукописи, листи і подорожні нотатки, архівні матеріали та палеонтологічні колекції, що зберігаються в архівах і музеях Росії, Німеччини та Австрії[7]. Серед праць:

  • «Erläuternde Abbildungen von geologischer Erscheinungen, beobachtet am Vesuv und Aetna 1833 und 1834» (Берлин, 1837) (перекладено французькою мовою);
  • «Beschreibung zweiter Apparate zur Beschtimmung der Dampfe der Fumarolen und der in Mineralwassern enthald. Kolensshaure» (Pogg. Anal., XLII, 5);
  • «Beitrage zur Kenntniss des Feldspats» (Pogg. Anal., L);
  • «Ueber Anorthit, Pseudo-Albit Periklinetc» (Pogg. Anal., L, 1);
  • «Ueber die Natur und den Zusammenhang der vulkanischen Bildungen» (Брауншвейг, 1841);
  • «Ueber die geologische Natur des armenischen Hochlandes» (Дерпт, 1843);
  • «Sur les ruines d'Ani» (1845);
  • «Ueber Natronseen auf der Araxes-Ebene» (1846);
  • «Geologische Skizzen aus Transcaucasien» (1846);
  • «Einige Notizen uber die Orographie von Dagestan» (1847);
  • «Auszug aus einem Briefe an I. Fritzsche» (1847);
  • «Meteorologische Stationen in Transcaucasien und erste in denselben erhaltene Resultate» (1848);
  • «Die Besteigung des Ararat am 29/Iuli 1845» (1849);
  • «Meteorologische Beobachtungen im Transcaucasien» (1850);
  • «Ueber die Soda der Araxes-Ebene in Armenien» (1850);
  • «Ueber einen in der Nahe von Tula stattgefundenen Erdfall» (1854);
  • «Sur les derniers tremblements de terre dans la Perse septentrionale et dans le Caucase» (1855);
  • «Ueber ein schwefelreiches Tufgestein in der Thalebene von Dyadin» (1855);
  • «Vergleichende chemische Untersuchungen der Wasser des Caspischen Meeres, Urmia und Van See's» (1856);
  • «Tremblement du terre observe a Tebriz en septembre» (1856);
  • «Ueber das Steinsalz und seine geologische Stellung im russischen Armenien» (1857);
  • «Ueber die neue geologische Karte von Europa von Andre Dumont» (1857);
  • «Vergleichende geologische Grundzuge der Kaukasischen, Armenischen und Nordpersischen Gebirge. Prodromus einer Geolgie der Kaukasischen Lander»;
  • «Ueber die Erscheinungen brennenden Gases im Krater Vesuvs im Iuli 1857» (1858);
  • «Ueber Manganerze in Transcaucasien» (1858);
  • «Beitrage zur Palaontologie des asiatischen Russlands» (1859);
  • «Bericht an die physikalisch-mathematische Classe der Kaiserlische Akademie der Wissenschaften» (1859);
  • «Aus einem Briefe an den bestandigen Secretar» (1859);
  • «Extrait d'une lettre a M. Baer» (1859);
  • «Ueber einen bei Stawropol gefallenen Meteorstein» (1860);
  • «Extrait d'une lettre a M. Fritzsche sur un voyage au Dagestan» (1860);
  • «Sur la structure et la geologie du Daghestan» (1862);
  • «Ueber eine im Caspischen Meere ersch enene Insel nebst Beitragen zur Kenntniss der Schlammvulkane der caspischen Region» (1863);
  • «Einleitende Grundzuge der Geologie der Halbinseln Kertsch und Taman» (1865);
  • «Beitrage zur geol. Kenntniss der Thermalquellen in Kaukasischen Landern» (Tiflis, 1865, 595 стор.)
  • «Zur Geologie des Sudostlichen Kaukasus» (1866);
  • «Отчёт по исследованию месторождений нефти в Закавказском крае и на Таманском полуострове» (Тифліс, 1867, 56 стор.);
  • «Ueber das Vorkommen des brenbaren Kohlenwasserstoff in den Gasgemengen der Kaukasischen Thermen» (1867);
  • «Geologische Beobachtungen auf Reisen in den Gebirgsländern zwischen Kur u. Araxes» (Санкт-Петербург, 1868);
  • «Geologische-Eorschungen in den kaukas. Ländern» (I т., Відень, 1878);
  • «Ueber krystallinischen Hagel im unteren Kaukasus» (Відень, 1879);
  • «Геология Армянского нагорья. Западная часть…», [б. м.], 1899.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г Абих, Герман Вильгельмович // Русский биографический словарь.СПб: Русское историческое общество, 1896. — Т. 1. — С. 8–10.
  3. а б в Абих, Герман Вильгельмович // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 36.
  4. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #116003383 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Karl Alfred von Zittel Abich, Hermann // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1900. — Vol. 45. — S. 684–686.
  6. а б Илизаров С. С. «Всю жизнь мне везло на хороших людей»: беседа с Н.А. Григорьян 9 марта 2006 года, “All my life, I've been lucky to meet good people": A conversation with N.A. Grigor'yan on 9 March 2006 // Историко-биологические исследования — 2024. — Т. 16, вып. 3. — С. 127–168. — ISSN 2076-8176; 2500-1221
  7. а б в Велика українська енциклопедія, 2018.

Література

[ред. | ред. код]