Авер'янов Георгій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Борисович Авер'янов
Основна інформація
Дата народження17 листопада 1930(1930-11-17)
Місце народженняБіля́ївка, Одеська область
Дата смерті4 червня 1991(1991-06-04) (60 років)
Місце смертіХарків, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоСРСР СРСР
Професіявіолончеліст, педагог, ректор
ОсвітаОдеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Інструментивіолончель
Нагороди
заслужений діяч мистецтв УРСР

Гео́ргій Бори́сович Авер'я́нов — (17 листопада 1930(19301117), село Біляївка, тепер місто Біляївського району Одеської області — 4 червня 1991, Харків) — український віолончеліст, педагог, професор, ректор Харківського інституту мистецтв, заслужений діяч мистецтв УРСР1981).

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив 1955 Одеську консерваторію.

1958 закінчив аспірантуру при Київській консерваторії (клас Г. Пеккера та Г. Васильєва).

У 1953—1955 — викладав в Одеській музичній школі-десятирічці.

У 1958—1959 — старший викладач Львівської консерваторії.

З 1959 викладає у Харківському інституті мистецтв імені Івана Котляревського1976 — ректор, з 1984 — професор). Одночасно викладав у Харківській спеціалізованій музичній школі.

Помер у Харкові, де й похований.

Педагогічна діяльність

[ред. | ред. код]

Серед вихованців Георгія Авер'янова: В. Мальцев, Н. Клочко, В. Кругляков, С. Розсоха, А. Єздаков, О. Шапіро, М. Безрозум, М. Авер'янова.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]

Георгій Авер'янов заснував і очолював ансамбль віолончелістів Харківського інституту мистецтв. Виступав із сольними концертами у Києві, Львові, Москві, Одесі, Харкові і як соліст симфонічного оркестру. Грав у складі струнного квартету Львівської консерваторії, тріо Харківського інституту мистецтв.

Авер'янов — першим виконав концерти для віолончелі і оркестру В. Губаренка і Д. Клебанова, які видані під його редакцією.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Пам'яті Георгія Авер'янова присвячена «Лірична музика» для віолончелі і камерного оркестру І. Ковача, 1991; 2-а соната для віолончелі і фортепіано В. Бібика, 1992; соната для віолончелі і фортепіано «Pro memoria» A. Гайденка, 1994.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]