Адалари
| Адалари | |
|---|---|
| |
  Адалари | |
 Адалари | |
|
44°32′32″ пн. ш. 34°17′46″ сх. д. / 44.54222° пн. ш. 34.29611° сх. д. | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | АРК |
| Система | Кримські гори |
|
| |
Адала́ри (крим. Adalar) — іноді називають «Білі скелі» і «Скелі-близнюки»[1]; кримськотатарська назва означає «острови») — два невеликих скелястих острови в Чорному морі поблизу Гурзуфа.
Острови розташовані за 250 м від берега, кожний розміром 20-30 метрів, висотою — 35 і 48 метрів, відстань між ними 40 м. Глибина моря біля островів 14-38 метрів.
Протока між скелями і берегом — 200 м. Ці скелі складені тими ж породами, що й Головна гряда Кримських гір. Над Гурзуфом чітко видно величезне зниження — «гурзуфське сідло». Саме з нього, як твердять науковці, «випали» скелі Адалари, гігантський Червоний камінь (Кизил-Таш) — він зупинився вище траси, у центрі Гурзуфу — скельні накопичення гори Болгатура, а над морем могутньо піднімається Дженувез-Кая з руїнами генуезької фортеці. 8 бальний землетрус у Криму 1927 р., зруйнував частину ближньої скелі.
Адалари — символ Гурзуфа і Південного берега Криму.[2]
Скелі Адалари — популярне місце паломництва для любителів підводного плавання, оскільки у цьому місці великою є імовірність знаходження уламків кераміки, якорів і фрагментів суден та вантажів кораблів, які у минулому потерпіли аварію поблизу скель.
Район біля Адалар був досліджений в 1996 році кримським краєзнавцем А. В. Фроловим і центром підводної археології Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Під час досліджень був знайдений цікавий археологічний матеріал, який свідчить про численні корабельні катастрофи у цьому регіоні. Знайдено було 14 типів амфор античного і середньовічного періодів, які зараз зберігаються у Київському краєзнавчому музеї. Вивчаючи твір Гомера, А. Фролов впізнав в описах поета — Гурзуфську бухту, довколишні гори, гроти і скелі Адалари, які описані в «Одіссеї» як «бродячі».
- ↑ Назва «Скелі-близнюки» зустрічається у краєзнавчій літературі, див.[1] [Архівовано 6 травня 2012 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 20 січня 2012 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.], [4] [Архівовано 28 березня 2009 у Wayback Machine.]).
- ↑ «Песня о Лазурном» на офіційному сайті Артека. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 21 липня 2010.
- Крим. Географічні назви [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
- Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. — с. 301
- Розташування на мапі
- Адалари [Архівовано 28 вересня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
|
Це незавершена стаття про Чорне море. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Визначні місця Криму | ||
|---|---|---|
 | Адалари • Аджимушкайські каменярні • Ай-Петрі • Аквапарк «Бананова республіка» • Ак-Кая • Ангарський перевал • Арабатська Стрілка • Арабатська фортеця • «Артек» • Аюдаг • Балаклавська бухта • Ханський палац • Воронцовський палац • Демерджі • Джума-Джамі • Долина привидів • Донузлав • Євпаторійський центр космічного зв'язку • Єні-Кале • Інкерман • Казантип • Кара-Даг • Картинна галерея Айвазовського • Кримська обсерваторія • Кримська АЕС • Кримський тролейбус • Ласпі • Ластівчине гніздо • Лівадійський палац • Магарач • Мангуп • Масандрівський палац • Мармурова печера • Неаполь Скіфський • Нікітський ботанічний сад • Пантикапей • Галявина казок • Роман-Кош • Судак • Тарханкут • Учан-Су • Херсонес • Чуфут-Кале • Ялтинська набережна | |