Адана

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Адана
Adana
Пам'ятки міста
Пам'ятки міста
Пам'ятки міста
Розташування міста Адана
Основні дані
37°48′ пн. ш. 35°57′ сх. д. / 37.800° пн. ш. 35.950° сх. д. / 37.800; 35.950
Країна Туреччина
Регіон Адана (Провінція)
Столиця для Beylik of Adanad і Адана[1]
Площа 13 844 км²
Населення 1 760 000(2019)
Висота НРМ 23 ± 1 м
Водойма Сейхан[1]
Офіційна мова турецька
Міста-побратими
Телефонний код 0322
Часовий пояс UTC+3
Номери автомобілів 01
GeoNames 325363
OSM r167216  ·R
Поштові індекси 01000–01999
Міська влада
Мер міста Huseyin Sozlu
Вебсайт adana.gov.tr/?dil=en
Мапа
Мапа


CMNS: Адана у Вікісховищі

А́дана[2] (тур. Adana) — місто на півдні Туреччини. Адміністративний центр вілайєту Сейхан. 172,5 тис. жителів (1955); 1760,71 тис. жителів (2019). П'яте за величиною місто Туреччини. Центр важливого сільськогосподарського району країни (бавовна, цитрусові, зернові).

Історія

[ред. | ред. код]
Місто Адана та озеро Сейхан
Центральна мечеть Сабанджи в Адані

Місто в різні часи належало різним цивілізаціям та імперіям. У тому числі Великій Вірменії, Римській, Візантійській, Османській імперіям, Кілікійському вірменському царству

У 1080-ті місто захопили турки-сельджуки, у 1140-ві повернуте Візантією, через 4 десятиріччя його втратили. Пізніше до XIV століття входить до складу Кілікійського вірменського царства. З початку XVI ст. під владою Туреччини.

Мешканців на кінець XIX століття налічувалося близько 24 тисяч, головним чином вірмени, а також греки й турки, саме місто мало стратегічне значення як ключ до проходів Таврських гір, перебуваючи на шляху між Сирією та Малою Азією і вело значну торгівлю, чому сприяла глибина річки, по якій навантажені судна підходили до самого міста.

Промисловість

[ред. | ред. код]

Бавовноочисна, текстильна, харчова.

Див. також

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]


  1. а б Адана • Большая российская энциклопедия - электронная версияМосква: Большая российская энциклопедия, 2004.
  2. Словники України online - УКРАЇНСЬКИЙ МОВНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ФОНД НАН УКРАЇНИ. lcorp.ulif.org.ua. Архів оригіналу за 25 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2020.