Адепт (роман)
 Видання 1997 року | |
| Автор | Володимир Єшкілєв Олег Гуцуляк |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Мова | українська |
| Видавництво | журнал «Сучасність» (№1,2-95)[1] Лілея-НВ[1] Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля»[2] Фоліо[3] |
| Видано | 1993[4], 1997, 2008[2], 2012[3] |
| Тип носія | друк (оправа) |
| Сторінок | 240 |
| ISBN | 978-966-343-790-3 [2] 978-966-03-6003-7[3] |
«Адепт» (повна назва «АDЕПТ, або свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен») — роман українських письменників Володимира Єшкілєва та Олега Гуцуляка. Написаний 1993 року та вперше опублікований у журналі «Сучасність» (№1,2-95). Перевиданий 1997 року видавництвом «Лілея-НВ», 2008 року — Книжковим клубом «Клуб сімейного дозвілля», 2012 року — видавництвом «Фоліо» .
Роман «став помітним явищем постмодерністської течії в українській літературі 90-х років»[4]
«Тексти виринають із небуття зі шляхетною скромністю непоспішливих мандрівників Сущого...» Роман «Адепт» органічно поєднав у собі авантюрність та сюжетну насиченість історико-пригодницького жанру з філософською глибиною авторської концепції та елементами текстової гри, що властиві сучасній елітарній літературі.[2]
Роман В. Єшкілєва і О. Гуцуляка «Адепт» критики відносять до найвідоміших та найцікавіших творів української історичної романістики. Динамічний захоплюючий сюжет переносить читача у ІХ століття, знайомить із суворими воїнами слов’яно-варязької Русі часів Аскольда і Хельга, мудрецями таємничої Хазарії та святими відлюдниками із християнських монастирів Єгипту. Головний герой роману — молодий київський жрець Ратибор — стає учасником грандіозних битв давнини, які на тисячоліття визначили долю Великого Євразійського степу. Битв, де зійшлися у смертельному двобої південна зірка і північна свастика.[3]
Останнім часом стало модно визначати жанри книжок, а скоріше придумувати нові. Тож не будемо оригінальними і спробуємо це зробити. У випадку «Адепту», жанр визначений авторами — «роман знаків». Спробуємо не погодитись. Це, скоріше, «апокрифічний літопис». Історичні події, географічні мапи, назви міст і стиль написання вказують саме на те, що це літопис. Апокрифічність йому додає те, що він не «канонізований» сучасною наукою про історію та релігійними вченнями, а дарма...[5]
- 1995 рік — у журналі «Сучасність».
- 1997 рік — видавництво «Лілея-НВ».
- 2008 рік — видавництво «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».
- 2012 рік — видавництво «Фоліо».
- ↑ а б Володимир Єшкілєв [Архівовано 2015-04-23 у Wayback Machine.] на сайті «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». — Процитовано 18 грудня 2012 (укр.)
- ↑ а б в г Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт на сайті «Книгоман». — Процитовано 18 грудня 2012
- ↑ а б в г Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт на сайті LiveLib. — Процитовано 18 грудня 2012 (укр.)
- ↑ а б Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт у Е-бібліотеці «Чтиво». — Процитовано 18 грудня 2012
- ↑ Андрій Пясецький. Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк «Адепт» – апокрифічний літопис [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Сумно?». — Процитовано 18 грудня 2012
- Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. Адепт [Архівовано 19 січня 2013 у Wayback Machine.] у Е-бібліотеці «Чтиво». — Процитовано 18 грудня 2012
- Володимир Єшкілєв, Олег Гуцуляк. АDЕПТ, або свідоцтво Олексія Склавина про сходження до Трьох Імен. Роман знаків (електронна версія) на сайті RuLit. — Процитовано 16 грудня 2012 (укр.)
|
Це незавершена стаття про книгу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |