Прибужжя (село)
| село Прибужжя | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Вознесенський район |
| Тер. громада | Прибузька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA48040230010083896 
|
| Облікова картка | Прибужжя |
| Основні дані | |
| Колишня назва | Ак-Мечеть, Акмечетка |
| Населення | 1989 |
| Площа | 2,163 км² |
| Густота населення | 919,56 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 56445 |
| Телефонний код | +380 5152 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°40′19″ пн. ш. 31°14′32″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
24 м |
| Водойми | р. Південний Буг |
| Відстань до районного центру |
25 км |
| Найближча залізнична станція | Трикратне |
| Відстань до залізничної станції |
7 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 56445, Миколаївська обл., Вознесенський р-н, с. Прибужжя, вул. Акмечетська, 50 |
| Карта | |
  Прибужжя | |
 Прибужжя | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Прибу́жжя (до 1945 — Акмечетка[1], Ак-Мечеть[2][3]) — село в Україні, у Вознесенському районі Миколаївської області. Адміністративний центр Прибузької сільської територіальної громади. Розташоване на правому березі річки Південний Буг, за 25 км на північ від районного центру та за 7 км від найближчої залізничної станції Трикратне. Населення становить 1989 осіб.
Під час правління Османської імперії XVII—XVIII століття, селище мало білу мечеть, внаслідок чого й отримало свою першу назву — Ак-Мечеть.
Першими мешканцями села стали переселенці з Полтавської губернії, які зберегли стару назву.
За часів СРСР в селі містилась центральна садиба колгоспу імені Суворова, працював комбінат будівельних матеріалів, асфальтобетонний і щебеневий заводи.
В селі знаходиться середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека, дитячий садок, відділення зв'язку, кілька магазинів.
Під час Другої світової війни у жовтні 1941 року біля сел Богданівка, Доманівка та Акмечетка було створено табори знищення. Румунські окупаційні війська звозили в табір євреїв з Бессарабії, Буковини, Одеси, Східного Поділля і самої Румунії[4].
Наприкінці 1941 року в таборі було близько 54 тисяч осіб. Кількість жертв, страчених у Доманівському районі, перевищує 115 тисяч осіб.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1899 | 95.48% |
| російська | 63 | 3.16% |
| румунська | 18 | 0.91% |
| білоруська | 6 | 0.30% |
| вірменська | 1 | 0.05% |
| болгарська | 1 | 0.05% |
| інші/не вказали | 1 | 0.05% |
| Усього | 1989 | 100% |
Уродженцями села є:
- Прибужжя // «История городов и сёл Украинской ССР. Николаевская область» -Киев: Институт истории АН УССР, 1981, стор. 371–372.
- ↑ s:Указ Президії Верховної Ради УРСР від 1.2.1945 «Про збереження історичних найменувань та уточнення … назв … Одеської області»
- ↑ Карта РККА L-36 (А), 1941
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 940, 959.
- ↑ http://www.yahadmap.org/#village/bogdanivka-bogdanovka-mykolaiv-ukraine.24
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
