Перейти до вмісту

Анахарсіс (скіф)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Анахарсіс
Східна філософія
Народження7 століття до н. е.
Скіфія
Смерть6 століття до н. е.
Гілея (Скіфія)
вбивство
Ім'я при народженніАнахарсіс
Діяльність
  • політик
  • Школа / Традиціяпередфілософська «Сімох мудреців»
    Історичний періодАнтична філософія
    Посадакороль
    БатькоГнур

    CMNS: Анахарсіс у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Анахарсіс, Анахурс (грец. Ἀνάχαρσις / Αναχυρςις; остання чверть VII — середина VI століття до н. е.) — напівлегендарний скіфський мудрець. За деякими античними авторами, один з канонічної групи «Семи мудреців».

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Батько — скіфський цар Гнур (син Ліка), мати — еллінка. Подорожував Елладою, де здобув славу мудреця. Спілкувався з багатьма політичними діячами, зокрема Солоном. Статуя Анахарсісові стояла в Афінах. Після повернення в Скіфію Анахарсіса у Гілеї убив рідний брат — цар Савлій. За свідченням Геродота «він загинув через те, що хотів завести іноземні звичаї, і через те, що спілкувався з еллінами»[2]. 50 сентенцій Анахарсіса згадувались у творах багатьох філософів та істориків за античного та візантійського часів.

    Серед епіграфічних пам'яток Ольвії, відоме графіті першої половини VI до н. е ., яке пов'язують з сином Анахурса, а саме: «Анагерр Анахурсів Сколот Аполону Борею мед батьківський посвятив» (грец. Άναγέρρης Άναχυρςő Σκ[ο]λότη[ς] Άπ[ό]λλωνι Βορῆι μέλι πατρ[ώιον άνέθηκεν])[3].

    Польський й український релігійний діяч та мислитель доби Відродження Станіслав Оріховський в листі до італійського гуманіста Павла Рамузіо згадував, що «…Русь раніше не дуже відрізнялася родом і звичаями від скіфів, з якими межує. Спілкуючись, проте, з греками, перейняла від них символіку й віру, покинула свою скіфську неосвіченість і дикість і тепер, лагідна, спокійна і врожайна, виявляє великий потяг до літератури латинської й грецької. Саме завдяки цим здобуткам нікого вже вона не визнає за видатного у своїх сусідів скіфів, окрім Токсаріса і того давнього Анахарсіса»[4].

    Див. також

    [ред. | ред. код]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2018.
    2. Геродот. Геродота турійця із Галікарнасу «Історій» книг дев'ять, що їх називають музами / Пер. А. О. Білецького. — Х.: Фоліо, 2006. — С. 255 (Книга IV.77)
    3. Виноградов Ю. Г., Русяева А. С. Граффити из святилища Аполлона на Западном теменосе Ольвии. Херсонесский сборник. 2001. № 11 (рос.)
    4. Оріховський, Станіслав (15 серпня 1549). Лист до Павла Рамузіо. Ізборник. Процитовано 11 березня 2023.

    Джерела

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]