Андрей Фрушич

	Андрей Фрушич; Епископ Андреј
	єпископ Сербської православної церкви, єпископ Сремський
	єпископ Сербської православної церкви, єпископ Сремський
	єпископ Будимлянский, вікарій Патріарха Сербського
	єпископ Будимлянский, вікарій Патріарха Сербського
з 19 червня 1959
	тимчас. управл. Чорногорсько-Приморською єпархією
	тимчас. управл. Чорногорсько-Приморською єпархією
19 червня 1959 — 20 травня 1961
	єпископ Баня-Луцький
	єпископ Баня-Луцький
20 травня 1961 — 19 травня 1980
Альма-матер:	Богословський факультет Белградського університету
Діяльність:	священник
Ім'я при народженні:	Я́нко Фру́шич; Јанко Фрушић
Народження:	5 липня 16; Divošd, Sremska Mitrovica Cityd, Сербія
Смерть:	22 березня 1986 (1969 років); Сремська Митровиця, САК Воєводина, СР Сербія, СФРЮ
Похований:	Крушедольский Благовіщенський монастир

Андрей Фрушич (серб. Епископ Андреј, в миру Я́нко Фру́шич, серб. Јанко Фрушић, 5 липня 1916 село Дивош, Сремський округ, Воєводина, Сербія — 22 березня 1986, Сремська Митровиця, Сремський округ, Воєводина, Сербія) — єпископ Православної церкви Сербії, єпископ Сремський.

Біографія

Початкову школу і реальну гімназію закінчив в Нові-Саді. У 1939 році з відзнакою закінчив богословський факультет Белградського університету.

До висвячення в сан єпископа викладав в першій чоловічій гімназії в Белграді.

11 липня 1940 року в Боджяницькому монастирі був пострижений в мантію його настоятелем ігуменом Платоном (Мішковим). 12 липня там же єпископом Бацьким Іринеєм Чіричем був висвячений в сан ієродиякона.

2 березня 1941 року в Нові Саді тим же єпископом висвячений в сан ієромонаха^[1].

У 1945 році отримав звання синкела, в 1948 році — протосинкела.

У 1946 році успішно захистив докторську дисертацію «Статут монастиря в Тавенні»^[1].

У 1947-1959 роках — духівник церкви Ружице в Белграді, де брав участь в місіонерській роботі з прочанами^[1].

У 1949 році призначений викладачем і головним вихователем духовної семінарії святого Савви в Раковицькому монастирі.

У 1951 році призначений настоятелем монастиря Раковіца, у зв'язку з чим зведений в сан архімандрита.

Наприкінці 1952 року наукова рада богословського факультету Белградського університету обрав його доцентом, в листопаді 1958 року — екстраординарним професором^[1].

Публікував свої наукові праці в галузі богослів'я, патрології та історії в різних журналах, найбільше в журналі Богословського факультету «Богословље». Кілька його робіт залишилося не опублікованими^[1].

19 червня 1959 року рішенням Священного Архієрейського Собору був обраний єпископом Будимлянским, вікарієм Патріарха Сербського.

28 червня на Видів день був хіротонізований на вікарного єпископа Будімлянского, вікарія Патріарха Сербського.

Хіротонію здійснили: єпископ Хризостом Воінович, єпископ Славонський Еміліан Маринович і єпископ Захумсько-Герцеговинський Владислав Мітрович. Одночасно йому доручалося тимчасове управління Чорногорсько-Приморською єпархією.

20 травня 1961 року рішенням Священного Архієрейського Собору обраний єпископом Баня-Луцьким із звільненням від тимчасового управління Чорногорської-Приморської єпархією.

За час його служіння в цій розореній війною єпархії зведено велику кількість храмів і побудований новий собор в Баня-Луці, влаштоване парафіяльне господарство.

Будучи родом із срема^[1], 19 травня 1980^[2] року переведений за власним бажанням до Сремської єпархії^[1].

Помер 22 березня 1986 року в Сремській Митровиці. Похований в Крушедольскому Благовіщенському монастирі.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Српска Православна Црква — Епархија бањалучка [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
↑ ΕΤΟΣ 1986 Κοιμηθέντες Αρχιερείς^{[недоступне посилання]}

[blminter-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж Српска Православна Црква — Епархија бањалучка [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]

[markmarkou-2] ΕΤΟΣ 1986 Κοιμηθέντες Αρχιερείς^{[недоступне посилання]}

[1]

[2]