Перейти до вмісту

Антонів (Дубровицький район)

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
хутір Антонів
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада Берестівська сільська рада[1]
Основні дані
Перша згадка до 1859[⇨]
Існувало до 1947—1965[⇨]
Географічні дані
Географічні координати 51°30′42″ пн. ш. 26°30′42″ сх. д.H G O
Карта
Антонів. Карта розташування: Земля
Антонів
Антонів
Антонів. Карта розташування: Рівненська область
Антонів
Антонів
Мапа
Мапа
У Вікіпедії є статті про: Антонів та Антонін.

Антонів (давніше Антонин[2] або Антонін[3], пол. Antonin[4], рос. Антонинъ[5]) — колишній хутір, фільварок і польська військова осада у Дубровицькому районі Рівненської області України.

Положення

[ред. | ред. код]

Антонин розташовувався між селами Берестя, Орв'яниця та Сохи, за 8 км на південь від містечка Дубровиця і за 150 км від Рівного[5][6].

Історія

[ред. | ред. код]
Антонин на мапах
Антонин[ком. 1] на російській військово-топографічній мапі 1866—1887 років (рос. дореф.)
Антонин[ком. 2] на німецькій карті 1917 року (нім.)

У часи перебування в Російській імперії фільварок Антонин входив до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії[5][7]. Станом на 1859 рік, на поміщицькому фільварку Антонин був один двір та 5 жителів римо-католицької віри (2 чоловіка і 3 жінки)[7]. На фільварку діяв цегельний завод, а поблизу був однойменний пункт лісової сторожі[5][6][7].

Наприкінці XIX століття на фільварку налічувалося 4 доми та 67 мешканців[8][2]. Станом на 1906 рік на фільварку було 4 дворів та 31 житель, на сусідньому однойменному пункті лісової сторожі проживало 7 осіб[5]. У 1918—1920 роки нетривалий час перебував у складі Української Народної Республіки.

У 1921—1939 роки входив до складу Польщі. У 1921 році фільварок належав до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки[4]. За переписом населення Польщі 10 вересня 1921 року на фільварку налічувалося 3 будинки та 29 мешканців, з них: 15 чоловіків та 14 жінок; 24 православних та 5 римо-католиків; 24 українців та 5 поляків[4].

На початку 1920-х років (за деякими даними — у 1924 році[9]) польська влада створила на розпарцельованих землях графа Броель-Плятера військову осаду Антонин, у якій було створено 16 господарств польских ветеранів загальною площею 385 га[10][11][12]. Осадники оброблювали землю, для чого наймали місцевих жителів[9]. 1930 року Сарненський повіт приєднаний до складу Волинського воєводства[13]. У 1936 році селище (осада) Антонин входило до громади Берестя, до якої також належали хутір Шепель[14]. У селищі діяла трикласна початкова школа[9]. У 1938 році католицька громада селища належала до парафії Домбровиці[15].

Під час радянського вторгнення до Польщі у вересні 1939 року польські військові осадники з Антонина та сусідніх сіл почали озброюватися[12]. У відповідь українські жителі сусіднього містечка Бережниця, побоючись від них розправи, організували для охорони Червону гвардію[12]. З кінця 1939 року у складі УРСР. Радянська влада у 1940 році відправила на заслання у північні області СРСР 49 жителів Антонина польської національності[ком. 3], а їхнє майно і худобу забрано до колгоспу[9]. У березні 1944 року в районі Антонина діяла боївка СБ ОУН Василя Васильчика («Іскри»)[28].

У 1947 році село Берестя разом з хуторами Антонів та Шепель підпорядковувалося Берестівській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР[1]. До 1965 року хутір Антонів знятий з обліку у зв'язку з переселенням жителів[29]. В адміністративно-територіальному устрої Дубровицького району станом на 1 вересня 1965 року населений пункт з такою назвою відсутній[29].

Примітки

[ред. | ред. код]

Коментарі

[ред. | ред. код]
  1. ↑ рос. Ф. Антонин.
  2. ↑ нім. Vw. Antonin.
  3. ↑ [16][17][18][19][20][21][22][23][24][25][26][27]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  2. ↑ а б Цинкаловський О. Антонин // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 58.
  3. ↑ Запис №32238. http://www.reabit.org.ua/. Національний банк репресованих.
  4. ↑ а б в Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych (PDF). Т. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 59. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2015. (пол.)
  5. ↑ а б в г д Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 188. (рос.)
  6. ↑ а б Лист 20-5 c привязкой, Дубровица (Домбровица). Трехверстовка, Военно-топографическая карта Шуберта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 8 листопада 2019. Процитовано 9 листопада 2019. (рос.)
  7. ↑ а б в Сведения о населенных местах Волынской губернии, собранные губернским статистическим комитетом МВД по предписанию Министра внутренних дел от 9 апреля 1859 г., для подготовки издания Полного списка населенных мест Российской Империи. Часть II. — 1859. — С. 649. (рос. дореф.)
  8. ↑ III Antonin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 37. (пол.)
  9. ↑ а б в г Хутір Антонін. berestya.dubrlibr.rv.ua. Берестівська публічно-шкільна бібліотека. Процитовано 28 вересня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  10. ↑ Kresowe dziewczeta deportowane na Sybir 1940-1941: wspomnienia / Grono Miłośników Kresów Wschodnich. — 2000. (пол.)
  11. ↑ Хитрий Ч. Біля Дубровиці осада «Антонін» // Минувшина Рівненщини – далека і близька. — Рівне : Волинські обереги, 2011. — 110–112 с.
  12. ↑ а б в Самсонюк Т. М. Поляки Рівненщини в умовах становлення радянського тоталітарного режиму (1939 – 1941 рр.) // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — 2015. — С. 86, 91.
  13. ↑ Dz.U. 1930 nr 82 poz. 649[недоступне посилання] (пол.)
  14. ↑ Wołyński Dziennik Wojewódzki. 1936, nr 1. — Łuck : Urząd Wojewódzki Wołyński, 1936.01.04. — С. 77-78. (пол.)
  15. ↑ Dąbrowica (parafia). www.wolhynia.pl. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 16 вересня 2022. (пол.)
  16. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  17. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  18. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  19. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  20. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  21. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  22. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  23. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  24. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  25. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  26. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  27. ↑ Список жертв. Жертвы политического террора в СССР. «Меморіал» (рос.)
  28. ↑ ОУН-УПА на теренах Дубровиччини / упоряд. Мозоль В. Р. — Рівне : Волинські обереги, 2017. — С. 50.
  29. ↑ а б Ровенська область: Адміністративно-територіальний поділ на 1 вересня 1965 р / Викон. ком. Ровен. обл. Ради депутатів трудящих; [упорядник: О. Сєромолот]. — Львів : Каменяр, 1966. — С. 20, 87.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Хутір Антонін. berestya.dubrlibr.rv.ua. Берестівська публічно-шкільна бібліотека. Процитовано 28 вересня 2022.
  • Ukraine RD: Antonin. www.jewishgen.org. JewishGen. (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонів_(Дубровицький_район)&oldid=42851570