Антоній Папп
| Антоній Папп | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 1 червня 1912 — 14 липня 1924 | ||
| Конфесія: | Мукачівська греко-католицька єпархія | |
| Деномінація: | Греко-католицька церква | |
| Попередник: | Юлій Фірцак | |
| Наступник: | Петро Гебей | |
| ||
| 14 липня 1924 — 24 грудня 1945 | ||
| Наступник: | Міклош Дудаш | |
| Діяльність: | католицький священник, католицький єпископ | |
| Національність: | угорець | |
| Громадянство: | .svg){kind=small} Австро-Угорщина Угорщина}
| |
| Народження: | 17 листопада 1867 Надькалло, Nagykálló Districtd, Саболч-Сатмар-Береґ, Угорщина | |
| Смерть: | 24 грудня 1945 (78 років) Мішкольц, Мішкольцський ярашd, Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина | |
| Священство: | 24 грудня 1893 | |
| Єп. хіротонія: | 14 жовтня 1912 | |
| Престол: | Мукачівська єпархія | |
Антоній Папп (також Антал[1][2]; угор. Papp Antal; 17 листопада 1867, Надькалло, Угорське королівство — 24 грудня 1945, Мішкольц, Угорщина) — священик та церковний ієрарх на Закарпатті, мадярон.[3]
Народився Антоній Папп 17 листопада 1867 року в угорському містечку Надькалло у родині священика.[4]
Після навчання в гімназії в Ужгороді та Левочі (1885 р.) Антоній Папп здобув богословську освіту в Ужгордській богословській семінарії (1886—1887 рр.) та Центральній семінарії у Будапешті (1887—1890 рр.). Ще до висвячення на греко-католицького священика (24 грудня 1893 року) був призначений на роботу в канцелярію Мукачівської греко-католицької єпархії і скоро став секретарем єпископа (1897 р.) та канцлером єпархії (1901 р.).[3] У 1912 році був призначений єпископом Мукачівської єпархії та титулярним єпископом Лирба (Lyrbe).[5] Разом з пряшівським єпископом Стефаном Новаком розпочав наступ на осередки офіційної культури русинів та активне провадження їх асиміляції.[3] Антоній Папп був одним із відповідальних за початок другого Мармарош-Сиготського судового процесу наприкінці 1913 року.[6]
24 червня 1916 року єпископ ввів григоріанський календар замість традиційного юліанського.[3][4][6] Водночас здійснював заходи задля заміни кирилиці угорською латинською транскрипцією.[3] Міністр культів і народної освіти видав указ, згідно з яким усі шкільні підручники та церковні книги у 1916—1917 навчальному році обов'язково друкували латиницею.[6] Група греко-католицьких священиків з комітату Береґ навіть «пропонували та вимагали», щоб самі терміни «русин» та «руський» ніколи не згадувалися в церкві та громадському житті.[3] Однак значна частина духовенства та громадськості (у їх числі греко-католицький священик, професор Августин Волошин, який відстоював використання кирилиці[7]) виступила проти цих реформ, і вже в листопаді 1918 року Антоній Папп був змушений скасувати рішення про латиницю та повернути юліанський календар.[4][6]
Після розпаду Австро-Угорщини і приєднання Закарпаття до Чехословаччини у 1919 році, попри те, що Антоній Папп був налаштований негативно щодо нової держави, він вирішив не виїжджати до Угорщини, як зробив його соратник Стефан Новак,[8] оскільки вважав, що Угорщина невдовзі поверне «втрачені території» на півночі (Словаччину та Закарпаття). Водночас на початку 1920-х років єпископ вів боротьбу проти відтоку вірників, поширення православ'я у Підкарпатській Русі та насилля православних проти греко-католиків.[9]
Хоча Антоній Папп згодом склав присягу на вірність Чехословаччині, він таємно, а часом і відкрито провадив античехословацьку діяльність, за яку був висланий із держави у 1924 році.[3] Сприяв його усуненню з Мукачівської кафедри і митрополит Андрей Шептицький, оскільки єпископ упереджено ставився до закарпатських ченців-василіян (які були галичанами) та гальмував монашу реформу.[8][10]
В результаті Антонія Паппа було переведено до Угорщини, де він служив апостольським адміністратором (1924 р.) та екзархом (1943 р.) у Мішкольці.[3] 1924 року був також призначений титулярним архієпископом Кізіка.[5]
Останні роки прожив усіма забутий та помер у злиднях 24 грудня 1945 року у місті Мішкольц.[3]
- ↑ Помічні священики (капелани) Ужгородського Преображенського храму — Свято-Преображенська парафія м. Ужгород-Цегольня. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 18 грудня 2012. [Архівовано 2014-01-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Перший парковий пам'ятник Ужгорода [Архівовано 30 вересня 2012 у Wayback Machine.] // Газета «Ужгород», № 35 (679).
- ↑ а б в г д е ж и к Іван Поп. Папп Антоній // Енциклопедія історії та культури карпатських русинів / Під ред. П. Р. Маґочія. — Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010. — С. 573.
- ↑ а б в Papp Antal // Magyar Katolikus Lexikon [Архівовано 24 червня 2013 у Wayback Machine.] (угор.)
- ↑ а б Archbishop Antal Papp — Catholic-Hierarchy [Архівовано 22 січня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б в г Юрий Данилец. Второй Мараморош-Сиготский процесс против православных в Закарпатье в 1913—1914 годах [Архівовано 26 вересня 2013 у Wayback Machine.] // Исторический ежегодник, 2009. (рос.)
- ↑ Авґустин Волошин. Оборона кирилики [Архівовано 13 травня 2013 у Wayback Machine.] // Науковий збірник товариства «Просвіта» в Ужгороді. — Річник XII за р. 1936. — Ужгород, 1937. — С. 85–117.
- ↑ а б Митрополит Андрей Шептицький і Закарпаття[недоступне посилання з червня 2019] — Провінція Святого Миколая, 26.12.2011.
- ↑ Юрій Данилець. Релігійна боротьба між греко-католиками і православними на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років[недоступне посилання з червня 2019] — Інститут суспільних досліджень.
- ↑ Ужгородський василіянський монастир — Василіянський Чин святого Йосафата. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 18 грудня 2012. [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]
- Портрет Антонія Паппа[недоступне посилання з серпня 2019]
| Попередник Юлій Фірцак |
|
Єпископ Мукачівський 1 червня 1912—14 липня 1924 |
|
Наступник Петро Гебей |
| Попередник Утворено |
|
Архієпископ Мішкольцький 14 липня 1924―24 грудня 1945 |
|
Наступник Міклош Дудаш |