Антон Дончев

Антон Ніколов Дончев
Антон Николов Дончев
Ім'я при народженні	болг. Антон Николов Дончев
Народився	14 вересня 1930(1930-09-14) Бургас
Помер	20 жовтня 2022(2022-10-20) (92 роки) Military Medical Academyd, Софія
Громадянство	Болгарія
Національність	Болгарин
Діяльність	письменник, політик, сценарист
Alma mater	Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів	Болгарська
Magnum opus	Time of Partingd
Членство	Болгарська академія наук і Initiative committee for the promotion of Rumen Radev and Iliana Yotova in the 2021 presidential electionsd
Нагороди	Q12282142? Saint Paisius of Hilendar State Prized
Сайт: antondonchev.com
Антон Дончев у Вікісховищі

|Ukrcenter= |Примітки=

Антон Ніколов Дончев (болг. Антон Николов Дончев, 14 вересня 1930, Бургас — 20 жовтня 2022, Софія) — болгарський письменник і громадсько-політичний діяч.

Біографія

Народився у м. Бургасі 14 вересня 1930 року. Закінчив у 1948 році гімназію у Великому Тирнові та у 1953 році — юридичний факультет Софійського університету. Відмовився від престижної посади судді у Великому Тирнові й зайнявся літературною творчістю.

1999 року за увесь свій набуток Дончев одержав премію «Балканіка». З 2003 року — член Болгарської Академії Наук. Наприкінці 2004 року ректор Софійського університету Боян Біолчев вручив йому Велику нагороду за літературу і почесний знак синьої стрічки.

Став широковідомим завдяки своєму роману «Час вибору» (видано 1964 року, український переклад О. Кеткова, 1987 р.). За фінансової допомоги режиму Тодора Живкова цей твір перекладали й видавали за кордоном. Сучасні джерела вказують, що роман фактично був соціальним замовленням тогочасної системи як частина пропагандистської кампанії на користь болгаризації місцевих турків і ромів у 1960-х роках. Втім, художня цінність «Часу вибору» беззаперечна й донині. Роман є картиною історичних подій — боротьби болгарського народу за свою ідентичність, насамперед — за віру. Це підтвердила, зокрема, номінація роману на премію фундації Дж. та І. Стоунів (США) як найкращого історичного роману. Його екранізував режисер Людмил Стайков у 1987 році.

Основні твори (романи та кіносценарії) Дончева

• «Пробудження» (1956)(к)
• «Сказання про часи Самуїла» (1961)(р)
• «Калоян» (1963)(к)
• «Час вибору» (1964) (р)
• «Зграя вовків» (1972)(к)
• «Згори, щоби світити» (1976)(к)
• «Повернення до Рима» (1977)(к)
• «На другому боці дзеркала» (1977)(к)
• «Мільйони Привалова» (1983)(к)
• «Сказання про хана Аспаруха, князя Слава і жерця Тереса» (1968—1992)(р)
• «Дев'ять облич людини» (1989)(р)
• «Дивний лицар над священною книгою» (1998)(р)
• «Три життя Кракра»(2007)(р)

Посилання

• Офіційний сайт Антона Дончева [Архівовано 7 листопада 2016 у Wayback Machine.]