Веселін Стоянов

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Стоянов.
Веселін Стоянов
болг. Веселин Стоянов
Основна інформація
Повне ім'яболг. Веселин Анастасов Стоянов
Дата народження20 квітня 1902(1902-04-20)[1] або 7 квітня 1902(1902-04-07)[2]
Місце народженняШумен, Князівство Болгарія[2]
Дата смерті29 червня 1969(1969-06-29)[1][2] (67 років)
Місце смертіСофія, Народна Республіка Болгарія[3][2]
ГромадянствоБолгарія
Професіїкомпозитор, диригент, музикознавець, піаніст
ОсвітаНаціональна музична академія (1926)
Інструментифортепіано
Жанрисимфонія
БатькоAnastas Stoyanovd
ДітиПенчо Стоянов
Брати, сестриAndreĭ Stoi︠a︡novd

Стоянов Веселін Анастасов (* 7 квітня 1902, м. Шумен, Болгарія. — † 29 червня 1969, м. Софія) — болгарський композитор, піаніст, педагог. Автор симфонічних творів. Засновник товариства професійних композиторів «Съвременна музика» (1933).

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в родині Анастаса Стоянова. Зростав у творчій атмосфері, оточений провідними діячами Болгарського відродження, одним із центрів якого тоді було місто Шумен.

Навчався у Державній музичній академії Болгарії та Відні (Австрія), в Академії музики та драматичного мистецтва (1926—1930). Після повернення з Австрії, бере активну участь в організації музичного життя країни, їздить з концертами, пише симфонічні твори. Стає одним із лідерів так званої другої хвилі болгарських композиторів, що писали класичну музику.

1937 починає викладацьку діяльність. Підняв на світовий рівень болгарську музичну теорію. Серед його учнів Тодор Попов, Димитр Петков, Стефан Ременков, Александр Текелієв, Іван Маринов — класики болгарської класичної музики.

Як і більшість болгарських композиторів, обережно поставився до російської окупації 1944, пізніше пішов на активну співпрацю з комуністичним режимом, отримавши можливість творити і розвивати симфонічну музику Болгарії.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Три концерти для роялю та оркестру, концерт для скрипки та оркестру, концерт для віолончелі та оркестру;
  • Дві симфонії, гротескна симфонічна сюїта «Бай Ґаньо» (1941), «Святкова увертюра» (1959), Симфонічна поема «Кривава пісня»;
  • Рапсодія для симфонічного оркестру;
  • Опери «Жіноче царство» (1935), «Саламбо» (1940), «Хитрий Петар»;
  • Оперети «Абдал Фирус» (1936, Софія), «У палацах халіфа» (1940, Софія), «Грішниця з Багдаду» (1935, Софія), «Гарем без султана» (1941, Софія);
  • Балет «Папеса Іоанна» (1969);
  • Кантати «Нехай буде день», «Гарний учень», «Балада про наречену».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #117267155 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Джерела

[ред. | ред. код]


Це незавершена стаття про музиканта або музикантку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Веселін_Стоянов&oldid=30349643