Перейти до вмісту

Ан-Бе-20

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ан-Бе-20
Типпасажирський літак
РозробникСРСР ДКБ Берієва та ДКБ Антонова
ВиробникАнтонов і Таганрозький авіаційний науково-технічний комплекс імені Г.|М.|Берієва Редагувати інформацію у Вікіданих
Головний конструкторБерієв Г.М./Антонов О.К.
Статусзакритий проєкт

Ан-Бе-20  — проєкт пасажирського літака. Розроблений ДКБ Берієва спільно з АНТК імені Олега Антонова із залученням конструктора двигунів Івченка О.Г. для заміни застарілих поршневих літаків Лі-2, Іл-12 та Іл-14[1].

Історія

[ред. | ред. код]

У 1960-х рр. авіаційна промисловість СРСР потребувала заміни поршневих Лі-2, Іл-12, Іл-14 найсучаснішою моделлю пасажирського літака малої місткості для використання в місцевому авіасполученні. У відповідь на державний циркуляр до роботи приступило ДКБ Берієва, яке недавно закінчило розробку Бе-12, однак не мало досвіду конструювання пасажирських літаків. Таким досвідом володіло ДКБ Антонова. Також було залучено конструктора двигунів О.Г. Івченка, який прагнув випробувати на невеликому літаку своє нове дітище ― АІ-25. Паралельно, конструкторським бюро Яковлєва взято в розробку модель Як-40.

Конструкція

[ред. | ред. код]

Згідно з державним замовленням[2][3], проєктований літак повинен мати три реактивні двигуни, пасажиромісткість має відповідати класу Лі-2 та Іл-14, однак крейсерська швидкість повинна становити 620—640 км/год і має бути комфортний салон згідно з вимогами того часу.

У співпраці конструкторських бюро було розроблено аванпроєкт, у якому для експлуатації на коротких ґрунтових ЗПС було передбачено широке і довге крило, високопродуктивне шасі з пневматиками низького тиску (3,5—4 кгс/см2). Двигуни передбачені у хвостовій частині з метою звільнення профілю крила та зменшення шуму в салоні.

Компонування салону включало в себе двомісну кабіну, буфет, туалет, гардероб і багажне відділення, а також пасажирський салон на 24 місця. Передбачено також вбудований трап в передній частині фюзеляжу.

Конструктори створили повнорозмірний макет моделі, який відправили у ДКАТ. Однак ця модель не дістала подальшої підтримки від держави, чиновники віддали перевагу Як-40. Ще на етапі конструювання Олег Антонов висловив сумнів у доцільності тридвигунової схеми для такого розміру літака, однак керівництво СРСР наполягло на своєму.

Фотографії

[ред. | ред. код]

Див. [1] [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.], картосхема аванпроєкту [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.]

Технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Розмах крила, м 22,60
Довжина, м 19,22
Висота, м 6,50
Площа крила, м2
МЗМ, кг 10 000
Двигун АІ-25
Тяга, кгс 3 х 1350
Крейсерська швидкість, км/год 640
Дальність, км 850
Екіпаж 2
Корисне навантаження 24 пасажири або 2700 кг

Поклики

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Антонов, Бериев Ан-Бе-20. www.airwar.ru. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016.
  2. ↑ Постанова ЦК КПРС/РМ СРСР від 06.08.1964 р.
  3. ↑ Наказ ДКАТ від 24.08.1964 р.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Ан-Бе-20