Артеміда (вінець)

Артеміда
	]]
Діаметр	2600 км
Епонім	Артеміда

Артеміда (лат. Artemis Corona, 35° пд. ш. 135° сх. д. / 35° пд. ш. 135° сх. д. / -35; 135) — вінець на Землі Афродіти на Венері.^[1]

Назва

Вінець отримав назву від каньйону, що його оточує, каньйону Артеміди, який у свою чергу названий на честь Артеміди, давньогрецької богині полювання.^[1]

Особливості

Це найбільший вінець на Венері, діаметром 2600 кілометрів. Його більш ніж вдвічі більше від другого найбільшого вінця на Венері, вінця Хенг-О^[en] (лат. Heng-O Corona). Можливо, Артеміда є найбільшою кільцевою структурою у Сонячній системі.^[2] Він знаходиться біля каньйону Артеміди — кругового поясу, який, як вважають, має компресійне походження.

Артеміда — це незвичайний об'єкт на Венері оскільки вона не піднесена, як інші вінці.^[3] Територія Артеміди на 4 км нижче навколишніх рівнин. Різниця між найвищою та найнижчою точками в межах Артеміди становить близько 7,5 км. Артеміда містить складну систему розломів, численні лавові потоки, і як мінімум два ударні кратери.^[4]

Гіпотези виникнення

Поверхня Венери вкрита великою кількістю різних кільцевих, або близьких до кільцевих структур, включно з малими щитовими структурами (щитові вулкани, >1 км),^[5] більшими вулканічними структурами (100—1000 км), ударними кратерами (1–270 км), вінцями (60–1010 км), вулканічними височинами та плато (~1500–2500 км), однак між вченими все ще не існує згоди до якої з цих категорій віднести Артеміду.^[2]

На даний момент існує чотири основних гіпотези походження Артеміди:

Вінець і каньйон Артеміди є зоною конвергенції та субдукції.
Артеміда є метаморфічним коровим комплексом^[en].
Артеміда є проявом удару давнього великого метеориту.
Артеміда є поверхневим проявом мантійого плюму.

Кожній з гіпотез протиставляються свої контр-аргументи, дискусія залишається відкритою. Деякі вчені пропонують «гібридні» гіпотези. Наприклад, кілька процесів відбувалися одночасно у цій місцевості — підняття магнітного плюму та формування центру утворення нової кори, що рухалася від центру структури назовні до каньйону, аналогом якого на Землі є западина в зоні субдукції.^[2]

Список літератури

↑ ^а ^б Planetary Names: Corona, coronae: Artemis Corona on Venus. planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.
↑ ^а ^б ^в Geologic Map of the Artemis Chasma Quadrangle (V-48), Venus. pubs.usgs.gov. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.
↑ Spencer, J. E. (2001) Possible giant metamorphic core complex at the center of Artemis Corona, Venus, Geological Society of America Bulletin 113(3), 333—345.
↑ Artemis Corona (C2-MIDR). www.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.
↑ 1992LPI....23...47A Page 47. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 5 жовтня 2020.

[:0-1] а ^б Planetary Names: Corona, coronae: Artemis Corona on Venus. planetarynames.wr.usgs.gov. Архів оригіналу за 28 березня 2021. Процитовано 4 жовтня 2020.

[:1-2] а ^б ^в Geologic Map of the Artemis Chasma Quadrangle (V-48), Venus. pubs.usgs.gov. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 5 жовтня 2020.

[GSA-3] Spencer, J. E. (2001) Possible giant metamorphic core complex at the center of Artemis Corona, Venus, Geological Society of America Bulletin 113(3), 333—345.

[4] Artemis Corona (C2-MIDR). www.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.

[5] 1992LPI....23...47A Page 47. articles.adsabs.harvard.edu. Процитовано 5 жовтня 2020.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]