Перейти до вмісту

Farrum

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Farrum (мн. Farra) — позаземна височина, що має форму млинця чи коржа: круглі обриси та плоску верхівку. Термін використовується в планетній номенклатурі — входить до складу власних назв подібних об'єктів[1][2]. У міжнародних назвах він, як і інші родові терміни, пишеться з великої літери та стоїть після власного імені (наприклад, Aegina Farrum)[3]. Є неточною передачею латинського слова farreum (мн. farrea)[4], що означає хлібець схожої форми[5][6] (саме слово farrum означає пшеницю деяких видів — спельту та ін.[7][8][9]). Височинам іншої форми дають назви з терміном Mons («гора») чи Tholus («купол»), а скупченням дрібних — Colles («пагорби»)[1].

Як і інші терміни планетної номенклатури[1], цей термін описує лише зовнішній вигляд об'єкта, а не його походження чи геологічну будову, і тому може бути вжитий для об'єктів будь-якої природи. Але станом на 2015 рік він використовується лише для своєрідних округлих вулканів Венери. Вони мають круті схили та майже плоску (іноді дещо опуклу або увігнуту) верхівку, в центрі якої часто видно кратер. Їх поверхня може бути перетята радіальними, концентричними та іншими розломами. Іноді ці вулкани поруйновані обвалами та частково залиті лавою з інших джерел. Діаметр об'єктів такого типу лежить у межах 1–120 км (найчастіше — 10–35 км), а висота сягає кількох сотень метрів (до 1,5 км)[10]. Ймовірно, вони утворені виверженнями дуже в'язкої лави[10]. Всього таких вулканів на Венері близько 150[4], а з врахуванням нетипових (зокрема, поруйнованих) — більше 350[10]. Вони зустрічаються в різних регіонах планети, часто поряд із іншими вулканічними структурами, переважно на невеликих висотах[4][10].

Перші назви з цим терміном Міжнародний астрономічний союз затвердив 1994 року для вулканів, відкритих на радарних знімках «Магеллана»[3][10]. Станом на квітень 2015 року названо 2 окремі такі об'єкти та 7 їх груп (усі на Венері)[3]. Їх прийнято називати на честь водних богинь різних народів[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Descriptor Terms (Feature Types). Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 23 червня 2014. Процитовано 5 квітня 2015.
  2. Hargitai H. Farrum, Farra // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_147-1. Архівовано з джерела 13 квітня 2015
  3. а б в Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 25 грудня 2018. Процитовано 5 квітня 2015.
  4. а б в Pavri, B.; Head, J. W.; Klose, K. B.; Wilson, L. (1992). Steep-sided domes on Venus: Characteristics, geologic setting, and eruption conditions from Magellan data. Journal of Geophysical Research. 97 (E8): 13445—13478. Bibcode:1992JGR....9713445P. doi:10.1029/92JE01162.
  5. Hersch K. K. The Roman Wedding: Ritual and Meaning in Antiquity. — Cambridge University Press, 2010. — P. 25. — ISBN 9780521124270.
  6. Дыдынский Ф.М. Farreum // Латинско-русский словарь к источникам римского права. — Изд. 2-е, дополненное. — Варшава : Типография К. Ковалевского, 1896. Архівовано з джерела 18 квітня 2015
  7. Galterio, G.; Hartings, H.; Nardi, S.; Motto, M. (2000). Biochemical and phylogenetic analysis of the major T. turgidum ssp. dicoccum schrank populations cultivated in Italy. Journal of Genetics and Breeding. 54: 303—309. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 6 квітня 2015. [Архівовано 12 квітня 2015 у Wayback Machine.]
  8. Pogna N. E., Gazza L., Vincentini O., De Vincenzi M. (2008). Variation in noxiousness of different wheat species for celiac patients. Journal of Plant Interactions. 3 (1): 57—67. doi:10.1080/17429140701714819.
  9. Schlegel R. H. J. Dictionary of Plant Breeding, Second Edition. — 2 ed. — CRC Press, 2010. — P. 149. — ISBN 9781439802434.
  10. а б в г д Byrnes J. M. Steep-Sided Dome (Venus) // Encyclopedia of Planetary Landforms / H. Hargitai, Á. Kereszturi. — Springer New York, 2014. — ISBN 978-1-4614-9213-9. — DOI:10.1007/978-1-4614-9213-9_545-1. Архівовано з джерела 13 квітня 2015
  11. Categories for Naming Features on Planets and Satellites. Gazetteer of Planetary Nomenclature. International Astronomical Union (IAU) Working Group for Planetary System Nomenclature (WGPSN). Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 5 квітня 2015.


Посилання

[ред. | ред. код]