Афіна Промахос
Афіна Промахос | |
---|---|
37°58′18″ пн. ш. 23°43′33″ сх. д. / 37.9718° пн. ш. 23.7257° сх. д. | |
Країна | Греція |
Розташування | Муніципалітет Афіни |
Тип | втрачена скульптура[d] і колосальна статуя |
Матеріал | бронза |
Дата заснування | 450-ті до н. е. |
Медіафайли у Вікісховищі |
Афіна Промахос або Атена Промахос[1] (дав.-гр. Ἀθηνᾶ Πρόμαχος) — колосальна бронзова статуя давньогрецького скульптора Фідія, присвячена богині Афіні Промахос — Афіні Воїтельці, покровительці міста. Донині не збереглась, знайдені тільки фрагменти постаменту, на якому стояла Афіна. Існує кілька римських копій, одна з них експонується в Музеї К'ярамонті, Рим[2], інша відома як Афіна Медічі і експонується в Луврі[3].
Після перемоги греків під Марафоном в 490 до н. е. вирішено створити на Акрополі поруч з прадавнім храмом Поліади (Афіни Заступниці міста) новий храм, присвячений Афіні Палладі. Цей храм був вужчим, ніж Парфенон, мав тільки 6 колон. Однак споруди так і не були завершені, оскільки перси захопили Афіни, повністю зруйнували місто і всі святині Акрополя. Повернення афінян в своє місто в 478 до н. е. стало початком нового етапу в житті Акрополя: зводиться південна стіна Акрополя, частково відновлюється храм Афіни Поліади, створюється колосальна бронзова статуя Афіни Промахос.
Афіна Промахос — одна з ранніх робіт Фідія, вона датована періодом між 465—455 роками до н. е., імовірно близько 460 до н. е. 9-метрову бронзову статую поставили серед руїн після зруйнування персами Акрополя (див. Греко-перські війни). Афіна Промахос була встановлена на головній вулиці Афінського акрополя між Пропілеями та Парфеноном. Композиційна вісь Пропілей тепер стала майже паралельною Парфенону і була орієнтована на Афіну Промахос[4].
Фідій створив інший образ Афіни — войовниці, грізної і суворої захисниці міста. Правою рукою вона спиралась на спис, у лівою тримала щит, голову вінчав шолом. Одягнена Афіна була в подвійну туніку, яка спадала прямими правильними складками. Афіна Промахос втілювала в собі військову міць Стародавніх Афін. Скульптура Афіни Промахос височіла над усім Акрополем. Усі мандрівники, що прибували до Афін з моря, бачили відблиски сонця від позолочених наконечника її списа та гребня шолому, ще на підході до мису Суніону.
Існує переказ, що при створенні статуї Афіни Промахос Фідій здобув перемогу у творчій битві зі своїм колегою Алкаменом, якому доручили розробити другий проект в надії на ефектніше виконання. Фідій, володіючи знаннями в оптиці і геометрії, врахував, що віддалені деталі зорово зменшуються в розмірах. Надмірно збільшена голова статуї без п'єдесталу здавалася потворною, представивши її в такому вигляді афінським громадянам, він ледве врятувався розлюченого демосу. Однак на високій колоні Афіна мала чудовий вигляд: побачивши настільки досконалий витвір, афіняни прославили Фідія і висміяли Алкамена[5].
Пізніше Афіна Промахос стала не єдиним зображенням Афіни на Акрополі. Крім неї у східній залі Парфенону була встановлена хрисоелефантинна статуя Афіни Парфенос, а також поблизу Пропілей стояла скульптура Афіни Лемнії, обидві створені Фідієм.
Понад тисячу років стояла Афіна Промахос на Афінському акрополі, допоки в середині 3 століття, за іншими джерелами пізніше — близько 460 р. нашої ери, скульптуру разом із іншими скульптурами Акрополя та скарбами Парфенону вивезли в Константинополь, столицю Східної Римської імперії. Єн Дженкінс[en], історик класики, куратор Британського музею, стверджував, що 1203[6] року Афіну Промахос безповротно зруйнував через забобони натовп християн, які вважали, що вона притягує до міста хрестоносців[7][8].
- ↑ Український правопис 2019, § 123. Буквосполучення th у словах грецького походження (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 вересня 2019. Процитовано 7 лютого 2021. [Архівовано 2019-09-17 у Wayback Machine.]
- ↑ Колоссальная голова Афины Промахос. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 червня 2010.
- ↑ Sculptures — Athena Medici. Архів оригіналу за 23 листопада 2010. Процитовано 17 червня 2010.
- ↑ Классический период (V-IV вв. до н.э.)[недоступне посилання]
- ↑ Константин Рыжов. Фидий. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 17 червня 2010.
- ↑ Jenkins. 1947
- ↑ Kim J. Hartswick, Mary Carol Sturgeon. Stephanos: studies in honor of Brunilde Sismondo Ridgway
- ↑ Ian Jenkins. Greek architecture and its sculpture
- Скульптура Древней Греции. Классический период[недоступне посилання з червня 2019]
- Живописное начало в греческом искусстве. Асимметричные части [Архівовано 24 липня 2009 у Wayback Machine.]