Балія
Зовнішній вигляд
Ба́лія[1] — низька, широка, зазвичай округла посудина для прання білизни, для миття тіла і т. ін., є обов'язковим предметом сільського побуту[2].
Слово балія походить через посередництво пол. balia, ниж.-нім. balje і фр. baille від лат. bacula, що є зменшувальною формою від baca («чан», «бак»),[3] чи від лат. *bajula, утвореного від bajulus («водонос»)[4].
У старовину балії виготовляли з дерева в бондарній техніці, пізніше їх стали робити з металу[2]. Балії використовуються на селі для купання дітей[5] (у колись вживаних для цього дерев'яних баліях з метою уникнення скабок внутрішню поверхню ємності вистилали полотном)[6].
-
Сучасна дерев'яна балія
-
Балія з пральним приладдям (пральними дошками, пральним товкачем, праником і щипцями)
-
Велика балія на картині Ж.-Ф. Мілле «Праля»
-
Густав Іглер[de]. «Купання ляльки», 1927
-
Балія з пральною дошкою
-
Балія на народному святі Wallensteinfestspiele-2016 у парку Гріммельшанце, Меммінген, Баварія
-
Вешенбойрен (позаду жінки з праником)
-
Бад-Ґеґґінґ (район міста Нойштадт-ан-дер-Донау)
-
Баден, Австрія
- ↑ Балія // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 25-26.
- ↑ Aleksander Brückner, Słownik etymologiczny języka polskiego, Kraków, Krakowska Spółka Wydawnicza, 1927.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
- ↑ Варвара Ткачова. Труднощі перекладу з української на українську: бритванка, рондиль, фандел. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Водні процедури: Вся правда про купання малюків. akva-svit.com.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.