Перейти до вмісту

Березники (Звягельський район)

Координати: 50°51′58″ пн. ш. 27°29′3″ сх. д. / 50.86611° пн. ш. 27.48417° сх. д. / 50.86611; 27.48417
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Березники
Герб Березників Прапор Березників
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Ємільчинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080130050017362
Облікова картка Березники
с. Березники (до 2017 р.) 
Основні дані
Населення 522 (2001)
Площа 1,3 км²
Густота населення 401,54 осіб/км²
Поштовий індекс 11233
Географічні дані
Географічні координати 50°51′58″ пн. ш. 27°29′3″ сх. д. / 50.86611° пн. ш. 27.48417° сх. д. / 50.86611; 27.48417
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Найближча залізнична станція Яблунець
Відстань до
залізничної станції
51 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201
Карта
Березники. Карта розташування: Україна
Березники
Березники
Березники. Карта розташування: Житомирська область
Березники
Березники
Мапа
Мапа

CMNS: Березники у Вікісховищі

Березники́ — село в Україні, в Ємільчинській селищній територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Кількість населення становить 522 особи (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване за 26 км від Ємільчиного та 51 км від залізничної станції Яблунець[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 608 осіб, з них: православних — 580, чоловіків — 327, жінок — 281[2].

В кінці 19 століття в селі нараховувалося 92 двори та 525 мешканців[3]. Станом на 1906 рік — 114 дворів та 659 мешканців[4], у 1923 році — 883 особи, дворів — 151[5].

У 1972 році кількість мешканців становила 825 осіб, дворів — 215[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 603 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 522 особи[6].

Історія

[ред. | ред. код]

Засноване наприкінці 18 століття[1]. В кінці 19 століття — село у Городницькій волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії, за 40 верст від центру повіту, міста Новоград-Волинський та 20 верст від волосного центру, містечка Городниця. Власність Заленських, раніше входила до городницького ключа князів Корецьких, пізніше належала литовському стольнику Юзефові Чарторийському, через доньку котрого перейшло у володіння Генріка Любомирського[3]. Належало до православної парафії в Городниці (20 верст)[7].

У 1906 році — сільце Городницької волості (2-го стану) Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового центру, м. Новоград-Волинський, становила 41 версту, до волосної управи, в міст. Городниця — 14 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в Городниці[4].

У 1923 році — сільце; включене до складу новоствореної Березниківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Городницького району Житомирської округи; адміністративний центр сільської ради[8]. Розміщувалося за 15 верст від районного центру, міст. Городниця[5].

В період голодомору в 1932—1933 роках в селі загинуло 6 чоловік, з яких 5 на сьогодні відомі[9]. Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-ті роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 33 мешканців села, з яких 21 чол. розстріляно. Нині всі постраждалі реабілітовані і їхні імена відомі[10].

На фронтах Другої світової війни воювали 90 селян, з них 40 загинули, 45 нагороджені орденами та медалями. На їх честь встановлено обеліск Слави.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу зерново-тваринницького напрямку, який обробляв 3,6 тис. га земель, з них 1,9 тис. ріллі. В селі була восьмирічка школа, бібліотека, клуб, медпункт, відділення зв'язку, магазин[1].

28 листопада 1957 року, внаслідок ліквідації Городницького району, в складі сільської ради увійшло до Ємільчинського району Житомирської області[8].

29 березня 2017 року, відповідно до рішення Житомирської обласної ради, село увійшло до складу новоствореної Ємільчинської селищної територіальної громади Ємільчинського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[12].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Березники // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728 с. http://ukrssr.com.ua/. с. 267. Процитовано 16 листопада 2021.
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 17. Процитовано 6 серпня 2022.
  3. а б Bereżniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 108. (пол.)
  4. а б Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . с. 134. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 16 листопада 2021.
  5. а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). http://history.org.ua/ (російська) . Житомир. 1923. с. 136. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  6. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 16 листопада 2021.
  7. Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 172. Процитовано 16 грудня 2022.
  8. а б Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). http://www.archive.zt.gov.ua/ (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 199, 557. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 16 листопада 2021. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
  9. Національна Книга пам′яті жертв Голодомору 1932–1933 pp. в Україні : Житомирська область (PDF). http://history.org.ua/. 2008. ISBN: 978-966-655-361-7. с. 356. Архів оригіналу (PDF) за 1 квітня 2022. Процитовано 16 листопада 2021.
  10. Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  11. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021.
  12. Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 16 листопада 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]