Координати: 50°49′43″ пн. ш. 27°42′8″ сх. д. / 50.82861° пн. ш. 27.70222° сх. д. / 50.82861; 27.70222

Покощеве

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Покощеве
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Ємільчинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080130500038526
Основні дані
Населення 153
Площа 1,248 км²
Густота населення 122,6 осіб/км²
Поштовий індекс 11231
Географічні дані
Географічні координати 50°49′43″ пн. ш. 27°42′8″ сх. д. / 50.82861° пн. ш. 27.70222° сх. д. / 50.82861; 27.70222
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201
Карта
Покощеве. Карта розташування: Україна
Покощеве
Покощеве
Покощеве. Карта розташування: Житомирська область
Покощеве
Покощеве
Мапа
Мапа

Покоще́ве — село в Україні, у Звягельському районі Житомирської області. Населення становить 153 осіб. Входить до складу Ємільчинської селищної громади.

Географія

[ред. | ред. код]

Межує на півночі з Заровенкою, на північному сході з Садками, на сході з Середами, на південному сході з Старими Сербами, на півдні з Сербами, на південному заході з Тайками, на заході з Просікою, на північному заході з Боляркою.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

До 1939 року — німецька колонія Сербівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 35 верст, від волості 5. Дворів 46, мешканців 355[2].

У 1923—54 роках — адміністративний центр Покощівської сільської ради[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Карта Житомирської області. Архів оригіналу за 25 лютого 2021.
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 червня 2019.
  3. Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 171. Архів оригіналу (PDF) за 8 жовтня 2021. Процитовано 21 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]