Координати: 50°47′59″ пн. ш. 28°0′18″ сх. д. / 50.79972° пн. ш. 28.00500° сх. д. / 50.79972; 28.00500
Очікує на перевірку

Великий Яблунець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великий Яблунець
Герб Великого Яблунця Прапор Великого Яблунця
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Звягельський район
Тер. громада Ємільчинська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18080130100096994
Облікова картка Великий Яблунець 
Основні дані
Колишня назва Яблунець
Населення 624 (2001)
Площа 2,421 км²
Густота населення 257,74 осіб/км²
Поштовий індекс 11241
Географічні дані
Географічні координати 50°47′59″ пн. ш. 28°0′18″ сх. д. / 50.79972° пн. ш. 28.00500° сх. д. / 50.79972; 28.00500
Середня висота
над рівнем моря 		214 м
Найближча залізнична станція Яблунець
Відстань до
залізничної станції 		4 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Звягельський р-н, Житомирська обл., 11201
Карта
Великий Яблунець. Карта розташування: Україна
Великий Яблунець
Великий Яблунець
Великий Яблунець. Карта розташування: Житомирська область
Великий Яблунець
Великий Яблунець
Мапа
Мапа

CMNS: Великий Яблунець у Вікісховищі

Вели́кий Яблуне́ць (до 1946 року — Яблунець) — село в Україні, у Ємільчинській селищній територіальній громаді Звягельського району Житомирської області. Чисельність населення становить 624 особи (2001). У 1923—2017 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Розташоване за 18 км від смт Ємільчине, за 4 км від залізничної станції Яблунець[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19 століття кількість населення становила 774 особи, дворів — 142[2].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 816 осіб, з них: православних — 782, чоловіків — 427, жінок — 389[3].

У 1906 році у селі налічувалося 910 мешканців, дворів — 151[4], у 1923 році — 276 дворів та 1 543 мешканців[5].

Станом на 1972 рік кількість населення становила 1 500 осіб, дворів — 513[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 776 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 624 особи[6].

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,36%
російська 0,32%
білоруська 0,32%

Історія

[ред. | ред. код]

Наприкінці 19 століття — сільце Барашівської волості Житомирського повіту, за 90 верст від Житомира, належало графині Тишкевич, входило до православної парафії у Рясному (5 верст)[2][8].

У 1906 році — сільце Барашівської волості (1-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до губернського та повітового центру, м. Житомир, становила 87 верст, до волосного центру, с. Бараші — 12 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розміщувалося у Горошках[4].

У березні 1921 року, в складі волості, увійшло до новоутвореного Коростенського повіту Волинської губернії. У 1923 році включене до складу новоствореної Яблунецької сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, увійшла до складу новоутвореного Барашівського району Коростенської округи, адміністративний центр ради[9]. Розміщувалося за 12 верст від районного центру, с. Бараші[5].

Під час загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно заарештовано та позбавлено волі на різні терміни 28 мешканців села, з яких 18 осіб розстріляно[10].

На фронтах Німецько-радянської війни воювали 130 селян, з них 51 нагороджено орденами й медалями, 79 загинуло. На їх честь встановлено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3,6 тис. га угідь, з них 2,3 тис. — рілля. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні льону, картоплі та м'ясо-молочному тваринництві. Був цегельний завод, кам'яний кар'єр.

Із соціальної сфери були восьмирічна школа, будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, дитячі ясла, два магазини. 85 селян нагороджено орденами й медалями[1].

У 1946 році перейменоване на Великий Яблунець. 30 грудня 2962 року, в складі сільської ради, передане до Ємільчинського району Житомирської області[9].

29 березня 2017 року включене до складу Ємільчинської селищної територіальної Ємільчинського району Житомирської області[11]. Від 19 липня 2020 року, разом з громадою, в складі новоствореного Новоград-Волинського (згодом — Звягельський) району Житомирської області[12].

Відомі особи

[ред. | ред. код]
  • Токовчук Петро Прокопович (1930—2019) — монах Києво-Печерської Лаври, інок Симеон[13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Історія міст і сіл Української РСР. Великий Яблунець, Ємільчинський район, Житомирська область. Історія міст і сіл Української РСР. Процитовано 3 червня 2023.
  2. ↑ а б Jabłoniec 1.) wś, pow. żytomietski… // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 622. (пол.)
  3. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 29. Процитовано 3 червня 2023.
  4. ↑ а б Список населенных мест Волынской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир:Волинська губернська типографія, 1906. с. 27. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 3 червня 2023.
  5. ↑ а б Материалы по административно-территориальному делению Волынской губернии 1923 года (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир: Волинський губернський відділ управління. 1923. с. 128. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
  6. ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 4 червня 2023.
  7. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  8. ↑ Н. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 90. Процитовано 3 червня 2023.
  9. ↑ а б Упоряд. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Житомир: «Волинь», 2007. с. 8, 221. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
  10. ↑ Науково-документальна серія книг «Реабілітовані історією» Житомирська область. Архів оригіналу за 25 березня 2021.
  11. ↑ Ємільчинська селищна рада Житомирська область, Ємільчинський район. Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 18 травня 2020.
  12. ↑ Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 4 червня 2023.
  13. ↑ У Лаврі звершено відспівування інока Симеона. https://lavra.ua/. Архів оригіналу за 4 червня 2022. Процитовано 4 червня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Великий_Яблунець&oldid=43726785