Бессараба Леонід Павлович
Бессараба Леонід Павлович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 29 липня 1935 Нова Гребля, Калинівський район, Вінницька область, Українська СРР, СРСР | |||
Смерть | 6 вересня 2018 (83 роки) | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Жанр | жанрове малярство, портрет, пейзаж і натюрморт | |||
Навчання | Київський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1965) | |||
Вчитель | Трохименко Карпо Дем'янович, Басанець Петро Олексійович, Пламеницький Анатолій Олександрович і Яблонська Тетяна Нилівна | |||
Діяльність | художник, педагог | |||
Працівник | Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія і Хмельницький національний університет | |||
Член | Спілка радянських художників України (1983) | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Леонід Павлович Бессара́ба (29 липня 1935, Нова Гребля — 6 вересня 2018) — український живописець і педагог, член Спілки радянських художників України з 1983 року, Заслужений художник України з 2008 року[1].
Народився 29 липня 1935 року в творчій родині у селі Новій Греблі (нині Хмільницький район Вінницької області, Україна). Мати прекрасно зналася на вишиванках, батько, ветеран Другої світової війни, також захоплювався живописом. Додатковим сімейним заробітком було виготовлення барельєфів з гіпсу.
Після закінчення семи класів загальноосвітньої школи навчався у Республіканській художній середній школі імені Тараса Шевченка у Києві[2]. У 1965 році закінчив Київський художній інститут, де навчався у Карпа Трохименка, Тетяни Яблонської, Анатолія Пламентицького, Петра Басанця.
Після закінчення інституту протягом 1965—1968 років викладав образотворче мистецтво у Хмельницькому педагогічному училищі.
У 1968 році перейшов на посаду асистента кафедри інженерної графіки Хмельницького технологічного інституту побутового обслуговування.
З 1969 року працював художником, а протягом 1970—1973, 1977—1985 років обирався головним художником Хмельницьких художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР.
З 1986 році працював заступником директора з наукової роботи Хмельницького обласного художнього музею.[3]
У 2005 році повернувся до викладацької роботи в Хмельницький національний університет.
Помер 6 вересня 2018 року, похований в місті Хмельницькому.[4].
Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, портрети, натюрморти, тематичні картини. Серед робіт:
- «В життя» (1967);[3];
- «Перший урок» (1968)[3];
- «Хліб сіль урожаю» (1969);
- «Перед грозою» (1969);
- «Натюрморт з рибою» (1970);
- Портрет Олени Скорупської (1974)[3];
- «Підпільники Проскурова» (1975);
- «На кордоні» (1978)[3];
- «На заставі»(1978);
- «Весна» (1978);
- «Осінь в Карпатах» (1978);
- «Материнство» (1979);
- «Тарас Шевченко в Кам'янці-Подільському» (1980)[5];
- «Без права на помилку» (1982);
- «Літній день» (1981);
- «Проскурів звільнено!» (1985)[3];
- «Гладіолуси» (1985)[3];
- «Портрет письменника Аполлінарія Мацевича» (1986)[3];
- «Карпати» (1988);
- «Взимку» (1990);
- «Маки» (1993);
- «Піони» (1994);
- «Звільнення Проскурова» (1994);
- «Вечірній Гурзуф» (1994);
- «Перший сніг» (1995);
- «Сірий день у Кам'янець — Подільську» (1997);
- «Теплий вечір» (1998)[2];
- «Подільська фортеця» (2000);
- «Архієпископ Хмельницький і Шепетівський Антоній» (2001)[2];
- «Південний Буг» (2001);
- «Хризантеми» (2001);
- «Андріївська церква» (2004);
- «Причал» (2014).
Працював над 6-ма музейними діорамами, присвяченим Національно-визвольній війні 1648—1657 років, Другій світовій війні, та учасникам війни в Афганістані.
Учасник багатьох виставок як державного так і міжнародного рівня. Провів велику кількість персональних виставок. Відповідно творче надбання митця розсіялися по державних музеях та приватних колекціях різних країн світу.
2001 — лауреат Хмельницької обласної премії імені В'ячеслава Розвадовського.
2005 — лауреат Хмельницької міської премії ім. Богдана Хмельницького.
2008 — Заслужений художник України.
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 726/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
- ↑ а б в Художники України, 2005, с. 27.
- ↑ а б в г д е ж и Офіційна сторінка Хмельницького обласного художнього музею
- ↑ Бессараба Леонід Павлович на pinterest.com.
- ↑ Шевченківська енциклопедія, с. 380, Т. 1..
- М. Г. Лабінський. Бессараба Леонід Павлович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — С. 548—549. — ISBN 966-02-2681-0.;
- Леонід Бессараба // Художники України. Живопис. Графіка. Скульптура. Декоративно-ужиткове мистецтво : творчо-біографічний альбом-довідник / С. Журавель. — Київ : Іпрез, 2005. — С. 27. — ISBN 966-95504-0-8.;
- Галина Гірник. Бессараба Леонід Павлович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — Т. 1 А—В. — С. 380. — ISBN 978-966-02-6421-2.;
- Народились 29 липня
- Народились 1935
- Уродженці Нової Греблі (Хмільницький район)
- Померли 6 вересня
- Померли 2018
- Випускники Державної художньої середньої школи імені Т. Г. Шевченка
- Випускники НАОМА
- Науковці Хмельницького національного університету
- Члени Національної спілки художників України
- Заслужені художники України
- Українські живописці
- Радянські художники
- Українські пейзажисти
- Радянські художники-пейзажисти
- Українські портретисти
- Радянські художники-портретисти
- Українські натюрмортисти
- Радянські натюрмортисти
- Художники Хмельницького
- Радянські педагоги
- Педагоги Хмельницького