Перейти до вмісту

Антоній (Фіалко)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Митрополит Антоній
Митрополит Макарівський, вікарій Київської митрополії УПЦ МП
з 23 травня 2023
Церква: УПЦ МП
Попередник: Гедеон (Харон)
Митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський
до 31 травня 2007 року — Хмельницький і Шепетівський
(до 31 березня 2007 року — архієпископ
до 2000 року — єпископ)
22 червня 1993 — 3 квітня 2023
Церква: УПЦ МП
Попередник: Питирим (Старинський)
Наступник: Віктор (Коцаба)
Єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської митрополії УПЦ МП
27 липня 1992 — 22 червня 1993
Церква: УАПЦ
Попередник: Аліпій (Погребняк)
Наступник: Іоан (Сіопко)
Єпископ Хмельницький і Кам'янець-Подільський
23 червня 1991 — 25 червня 1992
Церква: УАПЦ
 
Альма-матер: Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: диякон, священник
Ім'я при народженні: Василь Іванович Фіалко
Народження: 2 жовтня 1946(1946-10-02) (78 років)
с. Дулицьке, Сквирський район, Київська область
Чернецтво: 10 квітня 1979
Єп. хіротонія: 1975; 27 липня 1992

Нагороди:

CMNS: Антоній у Вікісховищі

Анто́ній (справжнє ім'я Фіалко Василь Іванович) (нар. 2 жовтня 1946, с. Дулицьке) — архієрей Української Православної Церкви Московського патріархату, митрополит Макарівський, вікарій Київської митрополії УПЦ МП. Є одним із найстарших єпископів УПЦ МП в Україні. Випускник російських духовних закладів, професійний будівельник. За даними OSINT-розслідування групи Molfar є громадянином Росії[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Юність

[ред. | ред. код]

Василь Іванович Фіалко народився 2 жовтня 1946 року в селі Дулицьке Сквирського району Київської області.

Закінчив Київський будівельний технікум, пізніше — Воронезький інженерно-будівельний інститут. Працював на новобудовах Києва виконробом, інженером.

Початок служіння

[ред. | ред. код]

Закінчив Московську духовну семінарію та Московську духовну академію. Захистив дисертацію на кафедрі пастирського богослов'я на тему: «Святитель Димитрій Ростовський і його пастирське служіння» і одержав учений ступінь кандидата богословських наук.

У 1975-1978 роках — клірик Курської єпархії РПЦ.

10 квітня 1979 року був пострижений у чернецтво з ім'ям Антоній (на честь преподобного Антонія Печерського).

З 1978 по 1989 рік перебував у клірі Вінницької єпархії Українського Екзархату РПЦ.

У 1982 році возведений у сан ігумена, у 1983 — у сан архімандрита.

Протягом 1989-1991 років — настоятель Покровського кафедрального собору Хмельницького, благочинний округу і секретар Хмельницького єпархіального управління Українського Езкархату РПЦ.

У 1991 році архімандрит Антоній стає настоятелем Вознесенського храму міста Золочева і призначається благочинним Харківської єпархії.

Того ж року переходить в УАПЦ.

23 червня 1991 року патріархом Мстиславом рукоположений в єпископа Хмельницького і Кам'янець-Подільського.

25 червня 1992 покидає УАПЦ із покаянням повертається в УПЦ МП.

Архієрейське служіння

[ред. | ред. код]

27 липня 1992 року учасники Харківського собору зробили його єпископом Переяслав-Хмельницьким і призначений вікарієм Київської єпархії УПЦ МП.

22 червня 1993 року владику Антонія призначено єпископом Хмельницьким і Шепетівським УПЦ МП.

У 2000 році возведений у сан архієпископа.

31 березня 2007 року возведений у сан митрополита.

У зв'язку із розподілом Хмельницької єпархії на дві самостійні — Хмельницьку та Шепетівську — рішенням синоду УПЦ (МП) від 31 травня 2007 року (Журнал № 59) отримав титул «Хмельницький і Старокостянтинівський».

У квітні 2023 року Антоній заявив, що хотів би перейти до ПЦУ, це сталося після того, як у Покровському соборі в Хмельницькому місцевий працівник побив українського військового, а після обурення громадян храм перейшов із УПЦ (МП) до ПЦУ. Після цього синод УПЦ (МП) звільнив митрополита Антонія від керування Хмельницькою єпархією та почислив його на спокій[2].

23 травня 2023 року рішенням синоду УПЦ (МП) Антонія призначено митрополитом Макарівським, вікарієм Київської митрополії УПЦ (МП)[3].

Праці

[ред. | ред. код]
  • «Святитель Димитрій Ростовський і його пастирське служіння» — кандидатська дисертація

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
  2. Синод УПЦ МП звільнив митрополита, який був готовий перейти в ПЦУ (відео). Релігійна правда (укр.). 4 квітня 2023. Процитовано 10 квітня 2023.
  3. Підсумки Священного Синоду УПЦ від 23 травня 2023 року (відео). Офіційний сайт УПЦ (МП) (укр.). 23 травня 2023. Процитовано 24 травня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Інтерв'ю

[ред. | ред. код]

Сайти

[ред. | ред. код]