Перейти до вмісту

Бистриця (Надвірнянський район)

Координати: 48°27′9″ пн. ш. 24°13′59″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 24.23306° сх. д. / 48.45250; 24.23306
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Бистриця.
село Бистриця
Герб Бистриці Прапор
Сінокосні луки в селі Бистриця
Сінокосні луки в селі Бистриця
Сінокосні луки в селі Бистриця
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район Надвірнянський район
Тер. громада Поляницька сільська громада
Код КАТОТТГ UA26120130020077922 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка Бистриця 
Основні дані
Колишня назва Рафайлова
(до 1946)
Населення 1068
Площа 2,1 км²
Густота населення 508,57 осіб/км²
Поштовий індекс 78436
Телефонний код +380 3475
Географічні дані
Географічні координати 48°27′9″ пн. ш. 24°13′59″ сх. д. / 48.45250° пн. ш. 24.23306° сх. д. / 48.45250; 24.23306
Середня висота
над рівнем моря 		777 м
Водойми р. Бистриця Надвірнянська, Салатрук, Довжинець, Рафайловець, Добромирецький, Дзюрдзинець
Відстань до
обласного центру 		70 км
Відстань до
районного центру 		34 км
Найближча залізнична станція Надвірна
Відстань до
залізничної станції 		36 км
Місцева влада
Адреса ради с. Бистриця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська обл.
Сільський голова Гав'юк Ганна Василівна
Карта
Бистриця. Карта розташування: Україна
Бистриця
Бистриця
Бистриця. Карта розташування: Івано-Франківська область
Бистриця
Бистриця
Мапа
Мапа

CMNS: Бистриця у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Би́стриця (до 1946 року — Рафáйлова; пол. Rafajłowa) — село Надвірнянського району Івано-Франківської області. Входить у Поляницьку сільську громаду.

Назва

[ред. | ред. код]

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Рафайлова Надвірнянського району перейменовано на село Бистриця і Рафайлівську сільську раду — на Бистрицька.

Герб

[ред. | ред. код]

Щит перетятий золотим і лазуровим. У першій частині з лазуровою зубчастою главою зелене листя клена, дуба та калини в балку. У другій частині срібна риба із червоними плямами.

Історія

[ред. | ред. код]

У польській історіографії село відоме передовсім за битвою під Рафайловою[pl], що відбулася в ході Першої світової війни у ніч з 23 на 24 січня 1915 року між польськими легіонами та російськими військами.

За часів Другої Речі Посполитої Рафайлова входила до Станіславського воєводства. Тут був пост польської прикордонної охорони, яка у березні 1939 р. розстріляла полонених вояків Карпатської Січі.[1]

  • Легіони в селі під час Першої світової війни (1915 рік)
    Легіони в селі під час Першої світової війни (1915 рік)
  • Польсько-австрійська піхота зустрічає російські війська між селами Бистриця та Зелена (1914 рік)
    Польсько-австрійська піхота зустрічає російські війська між селами Бистриця та Зелена (1914 рік)
  • Церква села під час Першої світової війни
    Церква села під час Першої світової війни
  • Вузькоколійка в селі (1938 рік)
    Вузькоколійка в селі (1938 рік)
  • Туристичний притулок (1938 рік)
    Туристичний притулок (1938 рік)
  • Туристичний притулок (1938 рік)
    Туристичний притулок (1938 рік)

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

Населення села становить 1068 осіб, площа — 2,1 км².

З районним центром село зв'язане автодорогою Надвірна — Бистриця. До складу сільради входять село Климпуші та селища Згари й Причіл.

У селі розташовано три лісництва: Довжинецьке, Бистрицьке та Річанське. Бистриця розташована в горах і є популярною базою для гірських походів.

У Бистриці є загальноосвітня школа I—III ступенів, дитячий садок «Гуцулочка», бібліотека, будинок культури, лікарська амбулаторія, філія зв'язку.

На території села зареєстровані дві церкви: УПЦ «Святого Юрія», отець Михайло Герилюк, та УГКЦ «Святого Юрія», отець Григорій Данчишин.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване за 34 км від районного центру та 36 км від залізничної станції Надвірна. Через село протікає річка Бистриця Надвірнянська та її притоки — Салатрук і Довжинець, потоки Рафайловець, Добромирецький та Дзюрдзинець. На захід від села розташований перевал місцевого значення — Легіонів, на північний захід — заповідне урочище Салатрук та водоспад Салатручіль.

Клімат

[ред. | ред. код]
Клімат Бистриці
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −4 −3 2 8 14 16 18 18 14 8 2 −2 7
Середня температура, °C −7 −6 −2 4 9 12 14 14 9 5 −1 −5 4
Середній мінімум, °C −9 −9 −5 0 5 8 9 9 5 1 −4 −7 0
Норма опадів, мм 3.2 4.2 12.1 32.6 65.9 84.2 82.4 64.8 52.7 34.6 16.2 7.3 460.2
Днів з опадами 5,4 4,7 6,1 8,2 11,1 11,7 10,9 8,8 7,7 6,8 6,2 5,8 93,4
Днів з дощем 4,6 3,8 4,7 6,5 10,6 11,7 10,9 8,8 7,5 6 5 4,6 84,7
Днів зі снігом 0,8 1 1,5 1,7 0,5 0 0 0 0,1 0,8 1,1 1,2 8,7
Джерело: Weather Spark

Транспорт

[ред. | ред. код]

Тричі на день із Надвірної прибуває автобус.

Вузькоколійна залізниця

[ред. | ред. код]

Лісовозна вузькоколійка Надвірна—Бистриця (33 км), шириною колії 760 мм, була побудована австрійською владою в 1897-01 рр. Потім були добудовані гілки на Довжинець (1902-03 рр., 10 км), Салатрук (1913 р., 9 км), Хрепелів (1904 р., 5 км) і Добошанку (1926 р.) Всі лінії були перешиті на 750 мм в 1947 р. Тоді ж бокові гілки були подовжені.

Система сильно постраждала від повені в 1968 р. і була закрита, за винятком ділянки Бистриця—Салатрук, яка проіснувала до 1978 р.

На лінії працювали паровози ПТ4, Гр і мотовози ТУ2МК і МУЗ-4.[2][3]

  • Вузькоколійний потяг у верхів’ях р. Бистриця Надвірнянська
    Вузькоколійний потяг у верхів’ях р. Бистриця Надвірнянська
  • Оглядові вагончики на лінії Надвірна – Зелена
    Оглядові вагончики на лінії Надвірна – Зелена
  • Колісна пара на шлагбаумі, 2005 рік
    Колісна пара на шлагбаумі, 2005 рік
  • Кабіна тепловоза ТУ4 в садибі
    Кабіна тепловоза ТУ4 в садибі

Туризм

[ред. | ред. код]

Бистриця фактично є останнім селом, де є цивілізація (магазини), перед підйомом у гори. Тому село є базовим пунктом для відправки у гори або поповнення запасів. Якщо рушати ліворуч із Бистриці, то можна потрапити на перевал Столи, хребет Довга—Плоска та Довбушанку. Якщо піти прямо через молдавський притулок, то виходиш на хребет Братківська під Чорну Клеву та під власне Братківську. Якщо піти праворуч, то через Боярин та Окопи виходиш до Пекла або прямо до полонини Рущина та хребта Сивуля.

Природно-заповідний фонд

[ред. | ред. код]

Церква Святого Юрія

[ред. | ред. код]

Докладніше: Церква Святого Великомученика Юрія Переможця (Бистриця)

Дерев'яна церква святого Юрія

Церква Святого Великомученика Юрія Переможця — хрещата в плані, однобанна, побудована з смерекових брусів, перекрита карбованою алюмінієвою бляхою (опасання, стіни і дахи над опасанням). До вівтаря прибудовано ризниці. Опасання розташоване на вінцях зрубів навколо церкви. Церкву почали будувати в 1922 році на місці попередньої та завершили в 14 жовтня 1924 року. У радянський період церква охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1183)[4]. У 1970 році покриття з гонту було замінене на бляшане. Використовується громадою Православної церкви України. В храмі з 2012 року служить о. Михайло Герилюк.[5][6][7]

Народилися

[ред. | ред. код]

Анастасія Хіминець (5 листопада 1928, до шлюбу Кузюк, псевдо «Тополя» і «Леся») — повстанська зв'язкова[8].

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Греко-католицька церква
    Греко-католицька церква
  • Футбольне поле поблизу автобусної зупинки
    Футбольне поле поблизу автобусної зупинки
  • Магазин «Бистриця» поблизу автобусної зупинки
    Магазин «Бистриця» поблизу автобусної зупинки
  • Господарство в селі
    Господарство в селі
  • Сушиться сіно на полі
    Сушиться сіно на полі

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.] — «Галичина», 22.02.2019.
  2. ↑ Клапчук, Володимир (2017). Вузькоколійки Галичини кінця XIX – першої третини XX століть. Львів: Інститут українознавства ім. Крип’якевича НАНУ. с. 331—342. ISBN 2223-1196. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: довжина (довідка)
  3. ↑ КЛАПЧУК, Володимир (2017). Вузькоколійки Галичини кінця XIX – першої третини XX століть (PDF). Прикарпатський Національний Університет імені Василя Стефаника. Наукова бібліотека.
  4. ↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
  5. ↑ Храм Юрія Переможця с. Бистриця » Коломийська єпархія. kolomija.com. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021. [Архівовано 2021-05-15 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Церква Бистриця Надвірнянський район. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  7. ↑ Бистриця с Церква св.Георгія 1985 г. Памятники градостроительства и архитектуры. www.pslava.info. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
  8. ↑ На повстанському весіллі. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 18 грудня 2015.

Посилання

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бистриця_(Надвірнянський_район)&oldid=44563633