Андрусяк Михайло Миколайович

Андрусяк Михайло Миколайович
Андрусяк Михайло Миколайович
Народився	5 грудня 1955 (69 років); Вербівці, Городенківський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР; Україна
Діяльність	письменник, прозаїк, перекладач, публіцист
Сфера роботи	література, проза, переклад і публіцистика
Alma mater	Факультет романо-германської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченкаd
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України
Нагороди	Премія імені Василя Стефаника

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрусяк.

Миха́йло Микола́йович Андруся́к (нар. 5 грудня 1955, Вербівці) — український письменник-прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки журналістів України (з 1991), член Національної спілки письменників України (з 1995). Лауреат премії імені Василя Стефаника та лауреат Шевченківської премії.

Життєвий шлях

Народився 5 грудня 1955 року в селі Вербівці Городенківського району Івано-Франківської області. Опісля сільської восьмирічки, яку закінчив 1971 року, продовжив навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини (1971—1975). Потім була ще в 1978 році морехідна школа в місті Пярну (Естонія).

У 1985 році закінчив факультет романо-германської філології Київського держуніверситету ім. Т. Г. Шевченка. Працював, вчителював, займався просвітницькою діяльністю. Доклав рук до створення в Коломиї видавництва «Вік», а з 1993 року — є директором Коломийської друкарні ім. Шухевича, згодом — голова правління ВАТ «Коломийська друкарня імені Шухевича».

Творчі набутки

Крім просвітницько-видавничої діяльності, Михайло Андрусяк присвятив себе літературі — особливо її дослідницькій ниві. Переймається та досліджує тему національно-визвольних змагань українського народу і пише про це свої публіцистичні та прозові твори. Пробував себе в поезії, на перекладацькій ниві та журналістиці.

Добірка творів Михайла Андрусяка:

«Студені милі» [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] Сповідь матері з покутського села. — Івано-Франківськ: Облвидав «Галичина», 1991. — 52 с.
«Ув'язнена скрипка» [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]. Документальний нарис. — Коломия: Редакція газети «Агро», 1992. — 64 с.
«На зустріч сонцю» [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.], (новела)
«Хрест» [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.], (новела)
«Криваві роси сорокових»
«Грані болю»
«Брати грому», (2002, повість, І-ша частина трилогії)
«Брати вогню» (2004, повість, ІІ-а частина трилогії)
«Брати просторів» (2007, повість, ІІІ-я частина трилогії)
«Смерековий біль»
«Біла душа»
«Христос воскрес»
«Сумління»
Останні з когорти «залізних». Вид. друге, виправлене. — Коломия: Вік, 2012. — 448 с. ISBN 966-550-240-9

Відзнаки і нагороди

Лауреат премії імені Василя Стефаника.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2010 рік — за документально-художню трилогію про воїнів УПА «Брати грому», «Брати вогню», «Брати просторів»

Джерела

Новітня історія України. Галичина. Т. 1, Київ, 2004, ISBN 966-7953-47-5, стор. 29

Посилання

Портал «Українська література»

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

↑ ^а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q856638_citetype_Q1982918_citetype_Q36524"_data-entity-id="Q13550863">Чеська_національна_авторитетна_база_даних<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q13550863]]</div>-1] а ^б ^в ^г Чеська національна авторитетна база даних
d:Track:Q13550863

[1]

Словники та енциклопедії	Енциклопедія сучасної України
Нормативний контроль	GND: 135975913 · GKG: /g/121j224d · ISNI: 0000000055586548 · LCCN: n95065497 · NKC: js2011663506 · VIAF: 60794536

п о р Лауреати Шевченківської премії з літератури
1962—1970	Гончар, Тичина (1962) • Сосюра, Григорій Тютюнник (1963) • Тихонов, Малишко (1964) • Бажан, Вільде (1965) • Панч (1966) • Ле (1967) • Новиченко (1968) • Головко (1969) • Збанацький, Канівець, Нагнибіда (1970)
1971—1980	Козаченко (1971) • Воронько (1972) • Гордієнко, Ушаков (1973) • Загребельний (1974) • Собко (1975) • Драч (1976) • Коломієць, Павличко (1977) • Земляк (1978) • Дмитерко (1979) • Мушкетик, Стельмах (1980)
1981—1990	Дімаров, Титов (1981) • Мороз (1982) • Олійник (1983) • Вишеславський, Сизоненко, Яворівський, Вінграновський (1984) • Іваничук, Рибалко, Гуцало (1985) • Забаштанський, Іваненко (1986) • Костенко, Дмитренко (1987) • Шевчук (1988) • Григір Тютюнник (1989) • Пушик, Білоус (1990)
1991—2000	Стус, Білик (1991) • Антоненко-Давидович, Багряний, Дрозд, Роговий, Калинець, Мельничук, Мовчан, Лубківський (1992) • Коломієць, Міщенко, Руденко, Сапеляк, Талалай, Гоян (1993) • Голобородько, Світличний, Чендей, Апанович, Лупій (1994) • Захарченко, Кочур, Сверстюк, Симоненко, Федорів (1995) • Базилевський, Міняйло, Жиленко, Іванченко (1996) • Скунць, Ульяненко (1997) • Андріяшик (1998) • Кремінь (1999) • Гнатюк, Нечерда (2000)
2001—2010	Пашковський (2001) • Римарук (2002) • Герасим'юк, Медвідь (2003) • Слапчук (2004) • Воробйов, Матіос, Слабошпицький (2005) • Гусейнов, Качуровський, Кичинський (2006) • Лапський, Федюк, Турконяк (2007) • Вовк, Голота, Перебийніс (2008) • Гірник (2009) Андрусяк, Іванов, Пагутяк (2010)
2011—2020	Шкляр (2011) • Мідянка, Рутківський (2012) • Горлач (2013) • Дочинець (2014) • Буряк (2015) • Малкович (2017) • Андієвська (2018) • Забужко (2019) • Кіяновська, Прохасько (2020)
2021—2030	Луцишина (2021) • Горіха Зерня (2022) • Калитко (2023) • Лазуткін, Чорногуз (2024)