Богатир Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Іван Богатир
Особисті дані
Повне ім'я Іван Олександрович Богатир
Народження 24 квітня 1975(1975-04-24) (49 років)
  Запоріжжя, Українська РСР, СРСР
Зріст 172 см
Вага 69 кг
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1993—1994 Україна «Віктор» (Запоріжжя) 35 (6)
1994—2002 Україна «Металург» (Запоріжжя) 152 (6)
1995 → Україна «Віктор» (Запоріжжя) 1 (0)
1998—2002 → Україна «Металург-2» 25 (2)
2000 → Україна «СДЮШОР-Металург» 1 (0)
2002 Україна «Таврія» 8 (0)
2003 Україна «Металіст» (Харків) 13 (0)
2003 Україна «Металург» (Запоріжжя) 10 (0)
2004 Україна МФК «Миколаїв» 9 (0)
2004—2005 Україна «Олександрія» 19 (0)
2005—2006 Україна «Десна» 35 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1996—1997 Україна Україна U-21 5 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Богатир.

Іва́н Олекса́ндрович Богати́р (нар. 24 квітня 1975) — український футболіст, півзахисник.

Під 39-им номером увійшов до 50-ки найкращих гравців «Металурга» (Запоріжжя) за версією порталу football.ua[1].

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

Вихованець футбольної школи запорізького «Металурга». Перший тренер — Вадим Іщенко[2]. З 1993 року грав у запорізькому «Вікторі».

Після 7-го туру чемпіонату України 1994/95 команда «Віктор» об'єдналася з клубом Вищої ліги запорізьким «Металургом». Після цього «Металург» очолив Олександр Томах, який привів із собою з «Віктора» 10 футболістів, серед яких був і Іван Богатир. У «Металурзі» Іван дебютував 2 жовтня 1994 року в матчі проти київського «Динамо» (2:2), а останню гру зіграв 10 листопада 2003 року проти дніпропетровського «Дніпра» (0:0)[2], ставши тим футболістом команди Томаха, який затримався в «Металурзі» найдовше з-поміж інших[1]. Під час злету тієї команди в середині 90-их років забив один із найкрасивіших її м'ячів — у падінні через себе після подачі кутового на останніх хвилинах матчу з «Прикарпаттям»[1].

Крім запорізьких команд у біографії Івана були «Таврія», «Металіст», «Миколаїв», «Олександрія» та «Десна».

У листопаді 2013 року під час фінального матчу Кубка України серед ветеранів старше 35 років «Металург» (Запоріжжя) — «Ветеран» (Кривий Ріг) відбулося ігрове зіткнення криворіжця Олександра Семеренка з воротарем власної команди. У результаті зіткнення Семеренко, отримавши травму голови, виявився у критичному стані. Іван Богатир, будучи в цій грі капітаном запорожців, зумів розтиснути щелепи постраждалому, дістав язика, чим звільнив дихальні шляхи й не дав відбутися асфіксії. Оперативні дії Івана, за словами старшого лікаря спортивної медицини ФК «Металург» Олександра Великанова, запобігли зупинці серця в Олександра Семеренка[3][4].

Крім виступів у ветеранській команді, Іван підтримував форму в аматорському колективі «Вектор» (Богатирівка), який виступав у чемпіонаті області[5].

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Завершивши професіональну ігрову кар'єру, Іван Олександрович перейшов на тренерську роботу. Був запрошений на посаду асистента головного тренера в команду Другої ліги «Гірник-спорт» із Комсомольська[2]. У серпні 2008 року отримав запрошення в футбольну школу запорізького «Металурга»[2], де прийняв команду юнаків 2001 року народження[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в 50 найкращих. «Металург» Запоріжжя (частина перша) (рос.). FOOTBALL.UA. 9 лютого 2010. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2016.
  2. ↑ а б в г Іван Богатир повертається в «Металург» (рос.). Офіційний сайт ПФК «Металург» Запоріжжя. 7 серпня 2008. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2016.
  3. ↑ Рішучість Івана Богатиря врятувала життя людині (рос.). Офіційний сайт ПФК «Металург» Запоріжжя. 19 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2016.
  4. ↑ Воротар, який випадково покалічив футболіста, третій день не розмовляє (рос.). Комсомольська правда в Україні. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2016.
  5. ↑ Огляд обласних чемпіонатів України. Схід (рос.). UA-футбол. 20 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 12 жовтня 2016.
  6. ↑ U-13. Богатир — на коні! (рос.). Запорізька міська федерація футболу. 12 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 квітня 2014. Процитовано 22 лютого 2019.

Посилання[ред. | ред. код]

Головні тренери команд Першої ліги України 2021/22
· Олександр Бабич («Кривбас») · Богдан Блавацький («Ужгород») · Олексій Городов («Краматорськ») · Ігор Жабченко («Гірник-Спорт») · Валерій Іващенко («Оболонь») · Юрій Калитвинцев («Полісся») · Віталій Костишин («Поділля»)· Андрій Купцов («Нива») · Олександр Кучер («Металіст») · Сергій Літовченко («Олімпік») · Роман Локтіонов («Кремінь») · Олександр Поклонський («ВПК-Агро») · Олег Рипан («Прикарпаття») · Олександр Чижевський («Агробізнес») · Альберт Шахов («Волинь») · Юрій Ярошенко  («Альянс»)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Богатир_Іван_Олександрович&oldid=35158462