Богатир (Бахчисарайський район)
| село Богатир | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Регіон | Автономна Республіка Крим |
| Район/міськрада | Бахчисарайський район |
| Рада | Зеленівська сільська рада |
| Код КАТОТТГ | UA01020190020045232 |
| Облікова картка | Богатир |
| Основні дані | |
| Засноване | 1542 |
| Населення | 188 |
| Поштовий індекс | 98473 |
| Телефонний код | +380 6554 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 44°34′46″ пн. ш. 34°0′27″ сх. д. / 44.57944° пн. ш. 34.00750° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
386 м[1] |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Зелене, вул. Поштова, 3 |
| Карта | |
  Богатир | |
 Богатир | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Богати́р (до кінця XVIII століття — Багати́р, крим. Bağatır) — село в Україні, у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим. Підпорядковане Зеленівській сільській раді. Розташоване на південному сході району.
В селі відновлена та діє старовинна мечеть та медресе.[2]
Село розташоване в горах на південному сході району, на західному схилі масиву Бойка, у верхів'ях річки Бельбек, висота над рівнем моря — 386 м[3]. Село лежить за 3 км від шосе, що проходить по Бельбекській долині, на Многоріччя (є путівець, по якому менше 2 км) і за 8 км від 30-го кілометра шосе E105 (Бахчисарай — Ялта) в селі Аромат.
Відстань до Бахчисараю близько 38 кілометрів, найближча залізнична станція — Сирень, приблизно за 30 кілометрів. Сусідні села: Нагірне в 1 кілометрі і Зелене — приблизно в 1 кілометрі.
За матеріалами археологічних досліджень околиць села, час його виникнення можна віднести VIII століття[4], одночасно з поселеннями на вершині масиву Бойка[5]. Населяли місцевість корінне населення змішане з переселенцями, що прийшли сюди ще в III століття[6], що створили християнське князівство Дори — Феодоро. Існує думка, що в пізній час Богатир входив в особистий домен правителів Мангупу, об'єднаний навколо сусіднього села Гавро, чию назву виводять від прізвища Гаврасів — династії мангупських князів[7].
Після розгрому князівства Османська імперія його землі включили в Кефінський еялет імперії, а Богатир — в Мангупський кадилик еялета. З часу турецького володарювання дійшов і перший документ, що зберігся, з 1542 року, у якому зустрічається назва села[8].
Зустрічається селище Бахадир кадилика Мангуб у 1652 році в джизї дефтера Ліва-і Кефе — податковій відомості по Кефінському еялету, згідно з якою в селі залишалися всього дві християнські сім'ї[9].
У «Відомості про виведених з Криму в Приазов'ї християн» Олександра Суворова від 18 вересня 1778 року, після приєднання еялета до Кримському ханству, Багатир не значиться[10], але, мабуть, тут достовірніше відомість митрополита Ігнатія, по якій з села виїхало 63 урумських сім'ї[11], які заснували на новому місці село Багатир.[12].
Після анексії Криму Російською імперією, за новим адміністративним устроєм, Багатир, з 8 лютого 1784 року, приписали до Сімферопольському повіту Таврійської області, після Павлівських реформ, з 1792 по 1802 рік, входив в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[13], а після створення 8 (20) жовтня 1802 року Таврійської губернії[14], Богатир віднесли до Махульдурської волості Сімферопольського повіту (з 8 (20) жовтня 1802 року — Таврійської губернії). Згідно зі складеною в 1805 році Відомості про усі селища, у що Сімферопольському повіті полягають у селі в 16 дворах проживали 102 кримські татари[15], на військовій карті 1817 рік значиться 35 будинків[16].
У 1829 року в губернії провели адміністративну реформу, у результаті Богатир віднесли до Озенбашської волості[17], а через 9 років, в 1838 року, у знову створеному Ялтинському повіті[18] була утворена Богатирська волость (Крим) (при цьому волосне правління офіційно знаходилося в селі Гавро[19], а фактично — у перетину повітового шосе на Озенбаш з дорогою Бахчисарай — Ялта[20]). Богатирська волость проіснувала до радянської територіальної реформи 1921 року[21]
На військовій карті 1842 року у Багатирі вказані 80 дворів[22], а в складеному в 1864 році «Списку населених місць Таврійської губернії» — 438 жителів в 62 дворах і вказана мечеть[19]. Результати Х ревізії 1887 року були внесені в «Пам'ятну книгу Таврійської губернії 1889 р»., по якій у Богатирі проживало 606 жителів в 118 дворах[23], а через рік військові топографи нарахували 129 будинків і уточнили, що усі жителі — кримські татари[24]. Перепис 1897 року зафіксувала в селі 710 жителів, також виключно кримських татар[25].
Згідно з «Статистичним довідником Таврійської губернії, ч.1., Статистичний нарис Таврійської губернії, частина II, Випуск восьмий. за 1915 рік»у Богатирі на початку XX століття виділявся маєток Сеїт Бея Булгакова, великого землевласника і відомого мецената[26].
В ході адміністративних реформ 1920-х років, у 1926 році, за новим адміністративним устроєм, Богатир відносився до Бахчисарайського району, а саме село було центром Багатирської сільради[27]. У 1930 році був створений новий Фотисальский район (з 1933 року — Куйбишевський), куди віднесли і Богатир. У ті ж роки була ліквідована сільрада (у списках 1940 року вже не значиться[28]).
Під час Німецько-радянської війни, після звільнення Криму, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року[29] 18 травня 1944 року усі кримські татари Богатиря насильно виселені в Центральну Азію, а в порожні будинки заселили переселенців з України[30].
30 грудня 1962 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», Куйбишевський район приєднали до Бахчисарайського[31].
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 177 осіб, з яких 81 чоловік та 96 жінок[32].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 183 особи[33].
- 1542 — 41 родина, 7 сімей, у яких помер чоловік — глава сім'ї, 25 дорослих холостяків.
- 1805 — 102 чол. (всі кримські татари)
- 1864 — 438 чол.
- 1887 — 606 чол.
- 1897 — 710 чол. (всі кримські татари)
- 1926 — 598 чол. (591 кримських татар)
- 1939 — 596 чол.
- 1989 — 177 чол.
- 2001 — 188 чол.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[34]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| кримськотатарська | 50,53 % |
| російська | 42,02 % |
| українська | 6,91 % |
| інші | 0,54 % |
Україна, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, село Зелене, вул. Поштова, 3
- ↑ weather.in.ua. Архів оригіналу за 19 грудня 2011. Процитовано 14 січня 2012.
- ↑ Богатырь – село Бахчисарайского района. Симферопольское благочиние (рос.). Процитовано 4 жовтня 2023.
- ↑ 1563 с. Богатырь. Архів оригіналу за 10 серпня 2015. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ А. Л. Якобсон. Середньовічні сільські поселення Південно-західного Криму, Візантійський літопис, № 46 (1962) стр.166.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Бойка. Церкви і монастирі Криму. Архів оригіналу за 14 січня 2011. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2011-01-14 у Wayback Machine.]
- ↑ А. Г. ГЕРЦЕН, Ю. М. Могаричов. Про деякі питання історії Таврії.[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Т. М. Фадєєва, А. К. Шапошников. Князівство Феодоро і його князі. Сімферополь, 2005 р. ISBN 966-648-061-1
- ↑ Yücel Öztürk. Osmanlı Hakimiyetinde Kefe 1475—1600. Kültür ve Turizm Bakanlığı Yayınları; Ankara, 2000.
- ↑ З джизйє дефтера Ліва-і Кефе 1652 р.
- ↑ Відомість про виведених з Криму в Приазов'ї християн від 18 вересня 1778р. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Поетичних традиції народної культури греків-урумів с. Улакли. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2014-06-06 у Wayback Machine.]
- ↑ Камеральний Опис Криму Л. А. Архів оригіналу за 11 січня 2020. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 122. Указ Павла I Сенату про нове розділення держави на губернії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губерни. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ ИТУАК, т. 26, стр.85. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння. Архів оригіналу за 20 липня 2010. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ «Військова топографічна карта півострова Крим . 1817-го року»[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ «Відомість про казенні волості Таврійської губернії» від 31 серпня 1829 р.
- ↑ Ялта З 1771 року[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ а б Таврійська губернія. Список населених місць за відомостями 1864 р.
- ↑ «Повний Географічний опис нашої Вітчизни. Том XIV». СПб.1910 р. Стр.708
- ↑ Прохоров В. В. Діяльність сімферопольської окружної міліції в початковий період Непу[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ «Топографічна карта півострова Крим, л. VII,.Зйомка полковн. Бетева і подолк. Оберга. 1842 г».[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Пам'ятна книга Таврійської губернії 1889р[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ Карта Криму 1890 р. Ауджикою_Фоти-сала[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Населені пункти Російської імперії в 500 і більше жителів. по перепису населення 1897 р. стор. 217. Архів оригіналу за 7 квітня 2013. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 298. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 306. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ СРСР — січень 1941 р. стор. 388. Архів оригіналу за 16 жовтня 2011. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Постанова № ГОКО-5859 від 11 травня 1944 р. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2 червня 2010 у Wayback Machine.]
- ↑ Про переселення колгоспників в райони Криму. Архів оригіналу за 26 лютого 2014. Процитовано 27 липня 2011. [Архівовано 2014-02-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Крим 1783—1998 рр., стор. 440. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 27 липня 2011.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Автономна Республіка Крим (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- село Богатир на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
- Карта. Південно-західний Крим [Архівовано 17 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви