Бой-Булок

Бой-Булок
рос. Бой-Булок
Характеристики
Тип	карстова
Гірські породи	вапняк
Довжина	14 270 м
Глибина	1415 м
Дослідження
Категорія складності	4Б
Розташування
Країна	Узбекистан
Регіон	Сурхандар'їнська область
Місцевість	хребет Байсунтау
Карти розташування
Бой-Булок у Вікісховищі

Бой-Булок (рос. Бой-Булок) — печера в Узбекистані, карстова шахта у вапняках на гірському хребті Байсунтау, південні відроги Гісарського хребта гірської системи Паміро-Алаю. Печера комплексного (горизонтально-вертикального) типу простягання. Загальна протяжність — 6500 м. Глибина печери становить 870 м. Категорія складності проходження ходів печери — 4Б.

Карстова шахта у вапняках хребта Байсунтау (південний відрог Гісарського хребта) в Узбекистані. Це - найглибша печера азійського континенту (1415 м), знаходиться у Сурхандар'їнській області, в 60 км від районного центру Байсун. Вхід до печери розташований в пригребеневій частині хребта Байсунтау. Глибина печери складає 1415 м, протяжність — 14270 м. Нахилена по падінню пластів, ускладнена дрібними колодязями (глибиною не більше 20 м). Закінчується сифоном.

Місцеві жителі давно виявили вхід в печеру, оскільки цілий рік звідси витікає невеликий струмочок, але ніхто довго не наважувався зайти туди, особливо після того, як у печері пропав місцевий учитель Мустафа. Лише за 20 років його останки було піднято на поверхню спелеологами.

Тільки у 1995 році на глибині 1415 м була досягнута нижча точка печери. Далі шлях перегородив непрохідний сифон. Ця печера абсолютно незвичайна: в ній всього три колодязі глибиною 20-30 м, але нескінченна кількість уступів заввишки до 8 м, і один суцільний вузький меандр (звивиста тріщина, шириною від 0,5 до 2 м), по дну якого тече струмок.

Після того, як дно печери було досягнуте, почалися дослідження бічних ходів. У стіні основного входу на 3-метровій висоті було виявлено ще одну галерею. Вона вела до нової, більш молодої частини печери, великої за розмірами і глибиною внутрішніх шахт. Але і ця багатообіцяюча частина печери закінчилася потужним завалом у величезному залі на глибині 680 м. Дослідження тривають досі, адже потенційна амплітуда печери (відстань між її верхньою і нижньою точками) за рахунок висхідних ходів може збільшитися ще на кілометр, а це дасть досі небачену у світі амплітуду печери - понад 2,5 км.

Література

• Дублянский В. Н., Илюхин В. В. Крупнейшие карстовые пещеры и шахты СССР. — М. : Наука, 1982. — 150 с. (рос.)
• Чикишев А. Г. Пещеры на территории СССР. — М. : Наука, 1973. — 137 с. (рос.)
• Шакир Ю. А. и др. Перечень классифицированных пещер / сост. Шакир Ю. А. — М. : ЦРИБ «Турист», 1989.(рос.)

Посилання

• Информационно-поисковая система «Пещеры» : [рос.] : [арх. 24 серпня 2019 року] // speleoatlas.ru. — Русское географическое общество. — Дата звернення: 24 серпня 2019 року.