Брунари
Село
.jpg) Координати 49°32′24″ пн. ш. 21°01′34″ сх. д. / 49.539941° пн. ш. 21.026091° сх. д.
|
Брунари (пол. Brunary) — село в Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 876 осіб (2011[1]). Історично належить до Лемківщини[2]. Брунари діляться на присілки: Брунари-Вижні, Брунари-Нижні, Яшкова і Вершки (перші три — окремі села до 1947 р.).
Село лежить за 9 км від адміністративного центру Устя-Горлицьке, 15 км від міста Горлиці та за 97 км від Кракова.
Перша згадка про село Брунари датується 1335 роком, коли король Польщі Казимир III Великий призначив солтисом Данила Яшковського, виділив землю для церкви у Брунарах і закріпачив село за німецьким правом. Колишнє село Яшкова (теперішня частина села Брунари) закріпачив село за німецьким правом Самуель Яшко в 1343 році від імені Казимира Великого. У 1391 села були передані єпископу Кракова у складі т. зв. мушинського ключа. В 1426 році переведені на волоське право, а в 1577 було закріпачено Брунари Нижні.
В 1626 році єпископ Кракова заборонив будівництво будь-яких греко-католицьких церков або збільшення кількості греко-католицьких священиків на своїй землі. В 1641 році єпископ Кракова віддав власність церков у Чорній та Перунці для підтримки священика Матея Бодневича у Брунарах з умовою, щоб помічник був з Чорної.[3].
Метричні книги велися з 1776 року[4].
До виселення лемків село належало до Грибівського деканату Перемиської єпархії. Населення села Брунари Вижні складалось переважно з українців, греко-католиків:
- 1840 — 383 греко-католиків
- 1859 — 285 греко-католиків
- 1879 — 306 греко-католиків
- 1899 — 387 греко-католиків
- 1926 — 340 греко-католиків
та
- 1936 — 858 греко-католиків; 48 католиків; 20 юдеїв разом у обох Брунарах.
У селах Брунари Вижні, Брунари Нижні та Яшкова до 1945 року було практично чисто лемківське населення, зокрема на 1.01.1939:
- Брунари Вижні — 440 жителів (415 українців, 15 поляків і 10 євреїв)
- Брунари Нижні — 510 жителів (455 українців, 45 поляків — прибулих працівників тартака і 10 євреїв)
- Яшкова — 340 жителів (усі 340 українці)[5].
На відміну від обох Брунарів у селі Яшкова залишилося тільки 50 греко-католиків через перехід у 1928 р. 280 жителів до Польської православної церкви.
У 1940 р. в 36-річному віці помер місцевий парох і за сумісництвом декан Грибівського деканату Антоній Погорецький унаслідок тяжких побоїв, отриманих у концтаборі Береза Картузька; похований коло церкви.
Під час німецької окупації місцева вчителька переховувала чотирьох євреїв. Власник магазину в селі поляк-фольксдойч доніс німцям і ті розстріляли 4 євреїв, учительку, її чоловіка і двох дітей.
Понад 10 молодих людей з Брунарів вступило до УПА в 1945—1947 рр. і захищали рідний край від польського терору. 5 жовтня 1946 р. під селом розгорівся бій з Військом Польським.[6]
У 1947 р. в ході операції «Вісла» українців з усіх трьох сіл було ув'язнено в концтаборі «Явожно» або депортовано на понімецькі землі[7].
У 1975—1998 роках село належало до Новосончівського повіту Новосондецького воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 471 | 125 | 312 | 34 |
| Жінки | 405 | 126 | 225 | 54 |
| Разом | 876 | 251 | 537 | 88 |
Церква Архангела Михаїла — давній греко-католицький храм[9]. Перша божниця у Брунарах постала після 1616 року, коли у селі була заснована греко-католицька парафія. Нову церкву збудували 1653 року, а сучасну церкву — в XVIII столітті. 1831 року її перебудували й розширили. Колишній презбітерій поєднали з навою. Дерев'яна церква належить до лемківського зодчества XVII століття. Архітектурна структура храму розділена на три квадрати: вівтар, нава і бабинець. Усі зовнішні елементи церкви покрити ґонтом. Над притвором височіє вежа. Кожна баня увінчана декоративними хрестами. Усередині бароковий іконостас XVIII століття. Збереглися настінні фрески XVIII—ХІХ століть, розписані в синіх тонах з виноградними мотивами. Окрім головного вівтаря XVII століття у церкві є два бокових вівтаря XVIII століття. Художньо цінними у них є ікони Богородиці й Преображення.
Після операції «Вісла» 1947 року, коли лемки були переселені на понімецькі території Польщі, храм став використовуватися як римо-католицький костел.
2013 року храм оголосили об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО разом з рядом інших дерев'яних церков у Польщі та Україні.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Села в Польщі де до 1945 року мешкали лемки. www.lemko.org. Архів оригіналу за 10 травня 2013. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Прадідівська слава. Верхні Брунари. Архів оригіналу за 25 червня 2016. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 37-38 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2016.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 24, 116.
- ↑ Богдан ГАЛЬЧАК. СТОСУНКИ ЛЕМКІВ З УКРАЇНСЬКОЮ ПОВСТАНСЬКОЮ АРМІЄЮ. Архів оригіналу за 23 червня 2016. Процитовано 10 липня 2016.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 27 жовтня 2015.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Тарас Я. М. Лемківська школа народного храмового будівництва // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 65-річчю депортації українців з території Польщі на Східну Україну. — Луганськ, 2010. — С. 42-43
- Brunary // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 387. (пол.)
- Jaśkowa // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 486. (пол.)
- Apokryf ruski. Brunary [Архівовано 24 вересня 2017 у Wayback Machine.]
Адміністративний центр: Устє Руське | ||
| Села |  | |
| Поселення | ||
| Колишні села | ||
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |