Білинщина
| хутір Білинщина | |
|---|---|
| Країна | Річ Посполита Російська імперія.svg){kind=small} УНР УРСР СРСР
|
| Область | Київське воєводство Волинське намісництво Волинська губернія Житомирська округа Бердичівська округа |
| Район/міськрада | Новоград-Волинський повіт Полонський повіт Любарський район |
| Громада | Новочарторійська волость Старочорторийська сільська рада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1746 року |
| Населення | 54 (1926) |
| Зняте з обліку | до 1 жовтня 1941 року |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
| Найближча залізнична станція | Печанівка |
Білинщина (Білінщина, рос. Беленщина) — колишній хутір у Новочарторійській волості Новоград-Волинського і Полонського повітів Волинської губернії та Старочорторийській сільській раді Любарського району Житомирської і Бердичівської округ.
Станом на 1923 рік в хуторі налічувалося 12 осіб та 2 двори[1].
Відповідно до перепису населення СРСР 17 грудня 1926 року, чисельність населення становила 54 особи, з них 22 чоловіків та 32 жінки; за національністю — 50 українців та 4 поляки. Кількість домогосподарств — 10, з них, несільського типу — 1[2].
Заснований у 1746 році, входив до складу Ново-Чарторійської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії[2]. В березні 1921 року, в складі волості, увійшов до новоствореного Полонського повіту Волинської губернії. У 1923 році хутір включено до складу новоствореної Старочорторийської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Любарського району Житомирської округи[3]. Розміщувався за 8 верст від районного центру, міст. Любар, та 3 версти від центру сільської ради, с. Стара Чортория[1].
17 червня 1925 року Любарський район передано до складу Бердичівської округи[3]. Станом на 17 грудня 1926 року хутір перебував у підпорядкуванні Старо-Чарторійської (Старочорторийської) сільської ради Любарського району Бердичівської округи. Відстань до центру сільської ради, с. Старо-Чарторія (Стара Чортория) — 2 версти, до районного центру, міст. Любар — 7 верст, до окружного центру, міста Бердичів — 67 верст, до найближчої залізничної станції (Печанівка) — 16 верст[2].
Знятий з обліку населених пунктів до 1 жовтня 1941 року[3].
- ↑ а б Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). Інститут історії України НАН України (російська) . Житомир. 1923. с. 156. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ а б в Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). Інститут історії України НАН України. Бердичів. 1927 р. с. 134-135. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 23 січня 2022.
- ↑ а б в Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Інститут історії України НАН України (українська) . Упор. Р.А. Кондратюк, Д.Я. Самолюк, Б.Ш. Табачник. Довідник: офіційне видання. Житомир, видавництво «Волинь». 2007. с. 8, 202, 524. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 23 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з географії Житомирської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |