Перейти до вмісту

Бірківка

Координати: 51°26′24″ пн. ш. 32°0′27″ сх. д. / 51.44000° пн. ш. 32.00750° сх. д. / 51.44000; 32.00750
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бірківка
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район Корюківський район
Тер. громада Менська міська громада
Код КАТОТТГ UA74020030030025238
Основні дані
Засноване до 1675
Населення 915
Площа 2,86 км²
Густота населення 319,93 осіб/км²
Поштовий індекс 15674
Телефонний код +380 4644
Географічні дані
Географічні координати 51°26′24″ пн. ш. 32°0′27″ сх. д. / 51.44000° пн. ш. 32.00750° сх. д. / 51.44000; 32.00750
Середня висота
над рівнем моря
115 м
Водойми Лопата
Місцева влада
Адреса ради 15600, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Мена, вул. Героїв АТО, 6
Карта
Бірківка. Карта розташування: Україна
Бірківка
Бірківка
Бірківка. Карта розташування: Чернігівська область
Бірківка
Бірківка
Мапа
Мапа

Біркі́вка — село в Україні, у Менській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 915 осіб. До 2016 орган місцевого самоврядування — Бірківська сільська рада. Розташоване на правому березі річки Десна за 10 км від її русла. Відстань до центру громади і залізничної станції Мена становить 21 км.

Історія

[ред. | ред. код]

Полковник королівських військ Каспер Борковський, батько майбутнього чернігівського полковника та Генерального обозного в уряді Гетьманщини Василя Дуніна-Борковського, як нагороду за успіхи у Смоленській війні 1632—1635 років отримав від Владислава IV, короля Польщі та правителя Речі Посполитої, маєтності в Чернігівському воєводстві, де заснував село Бірківку (Borkówka), яке стало родовим гніздом української гілки роду Дуніних-Борковських[1]. За іншими даними, Бірківка відома з другої половини XVII століття. Про це свідчить піклувальна грамота царя Олексія Михайловича, видана 28 вересня 1674 року «войсковому товарищу В. Борковскому на право владения селом Борковской сотни». З цього часу Бірківка, яка в той час налічувала 45 дворів, стала вотчиною Дуніних-Борковських.

У 1866 році в Бірківці було 155 дворів і 1003 жителі. На кінець XIX століття кількість дворів збільшилася до 276, а число жителів виросло до 1737 осіб.

У 1892 році розпочала роботу земська школа. В селі щорічно відбувалися дві ярмарки.

У період 1917-1920 років влада у селі змінювалась кілька разів. Остаточно ствердилась більшовицька окупація. Примусова колективізація розпочалася восени 1932 року. Було організовано два колгоспи «Червоний партизан» і «Перше серпня».

До 1933 року в Бірківці діяла початкова школа. Потім вона була реорганізована у семирічну. Більше ніж два роки (кінець серпня 1941 — вересень 1943 рр.) тривала тимчасова окупація Бірківки німецько-нацистськими загарбниками. За цей час гітлерівці вивезли на каторжні роботи в Німеччину 30 молодих людей.

На фронтах Німецько-радянської війни боролися з ворогом 544 жителі села, 187 із них за проявлені мужність і героїзм нагороджені орденами і медалями, 257 — загинули.

У післявоєнний період на території Бірківської сільської ради функціонує колгосп «Зоря комунізму». З 1961 року він став називатися — «Родина».

У 1967 році колгосп удостоєний звання «Господарство високої культури землеробства».

За високі виробничі показники 57 трудівників села відзначені орденами і медалями. Серед них удостоєні високого звання Героя Соціалістичної Праці Іван Прищепа (1918—) — голова колгоспу та рядові працівники господарства Є. О. Особа (1919—1999) та Т. Д. Сидорець (1922—).

У березні 2000 року, у результаті проведення першого етапу реформи сільськогосподарського виробництва на базі колгоспу «Родина» створено сільськогосподарський кооператив «Бірківський». У користуванні кооперативу перебуває 1644 га сільськогосподарських угідь, у тому числі орної землі 726 га. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових культур, картоплі, льону. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

Сучасність

[ред. | ред. код]

У селі є неповна середня школа (69 учнів і 14 учителів), будинок культури (зал на 400 місць), дві бібліотеки (книжковий фонд 22,3 тис. екземплярів), дільнична лікарня на десять ліжок (два лікарі і 6 чоловік середнього медичного персоналу), 4 магазини, дільнична ветеринарна лікарня, відділення зв'язку, ощадкаса. Станом на 1.01.2000 року в Бірківці були 462 господарства і мешкали 982 особи.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Менської міської громади.[2]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Менського району, село увійшло до складу Корюківського району.[3]

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

У селі є братська могила радянських воїнів, що полягли в 1943 році під час визволення населеного пункту від гітлерівців. У 1974 році в пам'ять про односельців, загиблих на фронтах Німецько-радянської війни, споруджено обеліск Слави.

Релігія

[ред. | ред. код]

У 1864 році в селі була збудована мурована церква Богородиці. У 1989 році на залишках церкви Богородиці відбудована і діє Свято-Троїцька церква.

Див. також

[ред. | ред. код]

Відомі люди

[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

  • Колодій Антоніна Федорівна (* 1943) — український філософ.
  • Євдокія Пархоменко (1896—1961) — відома бандуристка, дочка видатного кобзаря Т. Пархоменка.

Тимчасово проживав видатний кобзар Т. М. Пархоменко.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Korduba M. Borkowski Jerzy Bazyli Dunin (1640—1702) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem PAU, 1936. — T. II/2. — S. 332. (пол.)
  2. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Посилання

[ред. | ред. код]