Бісмокліт
| Бісмокліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Bmc[2] |
| Хімічна формула | BiOCl |
| Nickel-Strunz 10 | 3.DC.25 |
| Ідентифікація | |
| Колір | Кремово-білий, сіруватий, жовтувато-коричневий |
| Сингонія | тетрагональна |
| Спайність | досконала |
| Твердість | 2—3 |
| Колір риси | білий |
| Густина | 7,36 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | бісмут[3], кисень[3], хлор[3] |
 Бісмокліт у Вікісховищі | |
Бісмоклі́т — оксихлорид бісмуту.
Назва — за хім складом.
Хімічна формула: 2[BiOCl]. Містить (%): Bi2О3 — 89,41; Cl — 13,67.
Сингонія тетрагональна.
Густина 7,36.
Твердість 2—3.
Форми виділення: дрібні лускуваті кристали або щільні землисті маси.
Спайність досконала.
Кремово-білий, сіруватий, жовтувато-коричневий. Просвічує в дрібних зернах.
Вторинний мінерал, який утворюється при зміні бісмутину або самородного бісмуту.
Асоціює з ярозитом, алунітом, церуситом, бісмутином, йодаргіритом.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б в webmineral.com
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Бісмокліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Бісмокліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Webmin [Архівовано 12 лютого 2010 у Wayback Machine.]
- http://www.handbookofmineralogy.com/pdfs/bismoclite.pdf [Архівовано 8 травня 2019 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |