Бієць Сергій Миколайович
| Бієць Сергій Миколайович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 17 червня 1968  Москва, СРСР |
| Помер | 24 березня 2019 (50 років) Москва, Росія |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | журналіст |
| Знання мов | російська |
| Партія | Революційна робітнича партія (Росія) |
| Ця стаття є частиною серії статей про |
| Троцькізм |
|---|
 |
| Портал:Комунізм |
Сергі́й Микола́йович Бі́єць (17 червня 1968 , Москва — 24 березня 2019 , Москва ) — російський політичний діяч лівого спрямування, редактор газети «Робітнича демократія»,[1] засновник і лідер Революційної робітничої партії (РРП),[2] у 2014-2015 рр. — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії (ОКП), учасник оборони Білого дому у вересні-жовтні 1993 року. Додержувався троцькістських переконань.[3][4]
Закінчив хіміко-технологічний технікум. У 1990-х та 2000-х роках працював верстальником у друкарні.[5] Політичну кар'єру розпочав у партії Демократичний союз, де входив до фракції комуністів-демократів.[6] Бувши членом ДС, у 1989—1990 роках видавав газету «Привид комунізму».[7][8]
1990 року створив «Союз комунарів», до якого входили так звані «неавторитарні» ліві, як марксисти, так і анархісти, але незабаром стався розкол. Марксистська частина «Союзу» наприкінці 1990 року була перейменована на Комітет за робітничу демократію та міжнародний соціалізм (КРДМС). З того часу Бієць став редактором газети «Робітнича демократія». У 1991-1993 роках — член Комітету за робітничий інтернаціонал, з якого був виключений під час розколу КРДМС.
У вересні-жовтні 1993 року — активний учасник оборони Білого дому.[9] [5]
З 1999 — лідер РРП (перейменованої з КРДМС). У 1998-2002 роках — член Міжнародної марксистської тенденції, з якої був виключений під час розколу РРП.
У 2005 році — один з організаторів низки страйків серед робітників будівельної компанії «Дон-Строй».[10]
У 2011—2013 роках разом із РРП — учасник протестів на Болотній площі.[5]
У 2014-2015 роках — секретар ЦК Об'єднаної комуністичної партії по роботі з профспілками та трудовими колективами,[11] член президії ЦК, вийшов із прихильниками з партії під час розколу.[12]
Помер вранці 24 березня 2019 р. внаслідок онкологічного захворювання, що різко розвинулося.[13]
Залишилося троє дітей після трьох шлюбів.[5]
Наслідуючи Троцького, вважав СРСР «деформованою робочою державою».[14]
- ↑ Положение работающих в Москве «гастарбайтеров»
- ↑ Памяти Сергея Бийца. Объединенная коммунистическая партия. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 19 червня 2024.
- ↑ Сергей Биец. Путь революционера - Рабочая демократия
- ↑ Некролог: умер лидер российской РРП Сергей Биец - RCIT
- ↑ а б в г Артем Распопов. Биец невидимого фронта // Новая газета. — 2019. — № 102 (23 февраля). — С. 21—23. Архівовано з джерела 13 вересня 2019.
- ↑ Коргунюк Ю. Г. Современная российская многопартийность[недоступне посилання з Май 2018]
- ↑ [1]Н. И. Кротов История многопартийности [Архівовано 2008-06-19 у Wayback Machine.]
- ↑ Дамье В. Лекция-интервью о неформалах
- ↑ Сергей Биец: «Буржуазия не могла сохранять господство демократическими методами»[недоступне посилання]
- ↑ Юрий Соломонов. «Дивный парень. Кстати, троцкист» / Независимая газета, 26.06.2012. Архів оригіналу за 24 грудня 2013. Процитовано 18 квітня 2013.
- ↑ Объединенная компартия вышла на финал государственной регистрации
- ↑ Объединенная коммунистическая партия — второе издание КПРФ | Рабкор.ру
- ↑ Умер лидер РРП Сергей Биец | Инициативная группа по созданию международного движения «Коммунистическое развитие в 21 веке»
- ↑ Что такое СССР? | РОТ ФРОНТ
- Дивный парень. Кстати, троцкист // Независимая газета[ru]
- Артем Распопов. Биец невидимого фронта: История идеолога постсоветского левого движения и поклонника «Гражданской обороны» Сергея Бийца, чью смерть никто не заметил // Новая газета
- Александр Майсурян[ru]. Памяти Сергея Биеца (2019)
- Некролог
- Михаил Дороненко. Сергей Биец. Путь революционера (13.05.2019)
- О. Булаев. Сергей Биец и вырождение РРП