Координати: 50°27′23″ пн. ш. 30°29′45″ сх. д. / 50.45639° пн. ш. 30.49583° сх. д. / 50.45639; 30.49583
Очікує на перевірку

Варязький провулок (Київ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Варязький провулок)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варязький провулок
Київ
МісцевістьКудрявець
РайонШевченківський район
Назва на честьВарягів
Колишні назви
Діонісівський провулок, Бехтерівський провулок
Загальні відомості
Протяжність320 м
Координати початку50°27′23″ пн. ш. 30°29′45″ сх. д. / 50.45639° пн. ш. 30.49583° сх. д. / 50.45639; 30.49583
Координати кінця50°27′29″ пн. ш. 30°29′44″ сх. д. / 50.45806° пн. ш. 30.49556° сх. д. / 50.45806; 30.49556
поштові індекси04053
Транспорт
Найближчі станції метро «Лук'янівська»
ТролейбусиТр 6, 16, 18 (по вулиці Січових Стрільців)
Рухдвосторонній
Покриттяасфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
ХрамиСвято-Покровський жіночий монастир
Державні установиПосольство Куби (буд. №5)
Зовнішні посилання
Код у реєстрі10089
У проєкті OpenStreetMapr2152181
Мапа
Мапа
CMNS: Варязький провулок у Вікісховищі

Варя́зький прову́лок — провулок в Шевченківському районі міста Києва, місцевість Кудрявець. Пролягає від вулиці Січових Стрільців до Покровського монастиря.

Історія

[ред. | ред. код]

Провулок виник у середині XIX століття, мав назву Діоні́сівський, імовірно, від Діонісівської домашньої церкви великої княгині Олександри Петрівни Романової — засновниці та першої ігумені Покровського монастиря. За міським розкладом належав до 4-го розряду, 1914 року переведений одразу до 1-го розряду.

Перейменування назву на честь російського психіатра Володимира Бехтерєва провулок отримав у 1939 році[1] (повторні рішення про перейменування — 1944[2] та 1952[3] роки).

Сучасна назва на честь скандинавських воїнів, яка виникла на руському ґрунті в середовищі скандинавів-найманців наприкінці IX — початку X століття Варягів — з вересня 2024 року[4].

Забудова

[ред. | ред. код]

З давніх споруд збереглися капітальні будівлі кінця XIX — початку ХХ століття; сучасна забудова більшою мірою враховує історичне середовище.

Будинок № 13-А — колишній прибутковий будинок Покровського монастиря. Збудований у 1913 році, архітектор — Євген Єрмаков. Той самий архітектор збудував і притулок для прочан монастиря — будинок № 12 (1912–1913 рр.).

На Діонісівському (іще він звався Денисівським) провулку, 15, був студентський гуртожиток педагогічного технікуму, але там мешкали студенти і з інших закладів. Тепер там відновлено Свято-Покровський жіночий монастир.

Персоналії

[ред. | ред. код]

У будинку № 3-А жив український письменник Юрій Заруба, у будинку № 8 (не зберігся) — український письменник Іван Нечуй-Левицький. У будинку № 5 (кв. 6)[5] проживав академік живопису Володимир Менк, а у будинку № 6 — художник Опанас Рокачевський.

У 1906–1908 роках у будинку № 4 (не зберігся) проживала родина письменника Михайла Булгакова.

У будинку № 13 мешкав Вілен Барабой — спеціаліст у галузі експериментальної онкології, доктор медичних наук, професор, лаурет кількох премій, в тому числі й Державної премії України у галузі науки і техніки. У будинку 13-А мешкав доктор історичних наук Іван Слинько[6].

Пам'ятники

[ред. | ред. код]

На території посольства Куби встановлено бюст видатного кубинського філософа, поета та революціонера Хосе Марті.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Постанова президії Київської міської Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів від 19 серпня 1939 року № 1148/25 «Про перейменування вулиць по Молотовському району» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 1. Спр. 11829. Арк. 44–47. [Архівовано з першоджерела 10 квітня 2015.]
  2. ↑ Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 38. Арк. 65–102. [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.] [Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.]
  3. ↑ Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 3 січня 1952 року № 5 «Про зміну найменувань вулиць» // Державний архів м. Києва. Ф. Р-1. Оп. 4. Спр. 541. Арк. 44, 46, 47. [Архівовано з першоджерела 15 червня 2013.]
  4. ↑ У Києві перейменували 13 об'єктів: які вулиці, парки і площі отримали нові назви. РБК-Украина (укр.). Процитовано 22 вересня 2024.
  5. ↑ Каталог ХХХVIII-й передвижной выставки картин. — 1910. — 15 с. (рос.)
  6. ↑ Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 26 квітня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Бехтерєвський пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 24.
  • Бехтерєвський пров. // Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — 2-ге вид., випр. — К. : Реклама, 1979. — С. 28.


Київ Це незавершена стаття про Київ.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Варязький_провулок_(Київ)&oldid=43650913