Вервольф (партизанське формування)

Емблема організації Вервольф
На службі	з 1944 - до 1948 за іншими даними до 1946
Країна	Третій Рейх/ Окупаційна зона СРСР в Німеччині/Тризонія
Війни/битви	Друга світова війна

Вервольф (нім. Werwolf, вовкулака) — партизанська організація, створена у Німеччині в кінці Другої світової війни. Мала протидіяти радянським і іншим союзним військам на окупованих німецьких територіях. У формуванні брали участь люди похилого віку і підлітки віком 14-16 років. Ополченці проходили короткий курс початкової військової підготовки, надання медичної допомоги, використання місцевості для ведення бойових дій, диверсійної тактики ведення бойових дій.

Історичні міфи

Досить поширеною думкою про «Вервольф» є слова деяких історіографів про те, що сам рух був виключно породженням геббельсівських пропагандистських гасел, і що насправді ці формування не здійснили жодної серйозної дії. Тему цих формувань нечасто порушували у світовій історіографії, від чого у громадськості склалося враження, що німецьке суспільство, яке опинилося під окупаційною владою союзників, було байдуже до 12-річної нацистської пропаганди. Багато авторів-істориків зміцнюють такі помилки.

Міфи про діяльність організації

Одним із міфів радянської пропагандистської машини була інформація, яка розповсюджувалася серед радянських солдатів у Німеччині, що німецькі структури спеціально залишили в Берліні багато жінок з венеричними захворюваннями, для зараження бійців і офіцерів Червоної Армії. Наголошувалося, зокрема, що молоді дівчата, котрі входили до складу «Вервольфа», отримали від нацистів завдання завдавати всіляку шкоду радянським командирам, позбавляти їх здатності виконувати свої службові обов'язки.

«Бюро Прютцмана»

19 вересня 1944 обергрупенфюрер СС Ріхард Гільдебрандт написав доповідну записку на ім'я Гіммлера, у якій пропонував створити партизанський загін СС, який би діяв у тилу наступаючої Червоної Армії. У записці вперше вживається слово «вервольф», яке запозичене, найімовірніше, з романтичної саги Германа Ленса (сага вийшла в 1910 році; оповідає про життя і боротьбу партизанського загону XVII століття, що діяв у районі Люнебурзької пустки). Оскільки роман став одним із найголовніших творів літератури в напрямку «Фелькіше», його тиражі були на другому місці в нацистській Німеччині після «Майн Кампф».

Райхсфюрер Гіммлер доручив обергрупенфюреру СС Гансу-Адольфу Прютцману, надавши йому особливих повноважень, формування бойових загонів «вервольфа». Досвід Прютцмана, отриманий ним під час «роботи» на окупованих землях України, а також досконале знання рідного для нього району Східної Пруссії допомогло йому в цій роботі.

Прютцман організував так зване «Бюро Прютцмана», розташоване в передмістях Берліна.

Структура «Бюро Прютцмана»

• начальник штабу (нім. Chef des Stabes) — штандартенфюрер СС Карл Чирський
• начальник штабу (нім. Chef des Stabes) — бригадефюрер СС Вальтер Опландер
• загальні питання по навчанню та технічного забезпечення (нім. Werwolf-Training Amt) — бригадефюрер СА Зібель
• спеціаліст СС з питань пропаганди — штандартенфюрер СС Гюнтер Д'Альквен
• кадрові питання (нім. Werwolf-Personel-Amt) — штандартенфюрер СС Коттхаус
• відділ забезпечення (нім. Werwolf-Nachrichten Abteilung) — гауптман поліції Швайцер
• участь жінок у «Вервольфі» (нім. Werwolf-Weiblich Abteilung) — фрау Майшев (приєдналась навесні 1945).
• співпраця з частинами вермахту (нім. Vertreter) — генерал-лейтенант Юппе
• санітарний батальйон (нім. Werwolf-Sanität Abteilung) — доктор Хюнн

Структура організації

Структура загонів, підпорядкування

• Зухгруппен — група пошуку.
• Шпренггруппен — група підриву
• Мелдунгенгруппен — група інформації.
• Ауфклерунгсгруппен — розвідувальна група.
• Інсурггруппен — організація повстань.

Гасло

«Перетворимо день на ніч, а ніч — на день! Бий ворога, де б ти його не зустрів! Будь хитрим! Кради у ворога зброю, боєприпаси та продовольство! Німецькі жінки, допомагайте боротьбі „Вервольфу“, де це тільки можливо!»

Тактика ведення бою

За спогадами Маршала Радянського Союзу Василя Чуйкова, стандартною тактикою вервольфів були такі дії: сховавшись у руїнах будівель або використовуючи для цього складний рельєф місцевості, вони пропускали поперед себе колону радянських військ, після чого пострілами з Фаустпатрона підбивали першу і останню машини. Після цього «вервольфи» відразу ж починали розстрілювати солдатів, які втратили можливість зробити швидкий маневр.

Список деяких акцій (не повний і за невеликий проміжок часу)

• 15 травня 1945 року в районі ботанічного саду вбито трьох червоноармійців.
• 17 травня з руїн на Берлін-штрассе застрелений радянський офіцер.
• 3 липня 1945 року на дорозі Бєсков—Міксдорф вбито трьох військовослужбовців Червоної Армії і бургомістра села Міксдорф.
• 13 липня 1945 року група з 11 осіб обстріляла військову комендатуру Гросс-Бейштер.
• 18 липня 1945 року в Саксонії була підготовлена аварія потягу з демонтуванням обладнання.
• В ніч на 23 липня 1945 року атакована залізнична охорона біля Потсдамського мосту.
• 16 червня 1945 року вбито генерала Берзаріна — військового коменданта Берліна. Щоб не піднімати паніку серед червоноармійців, було озвучено, що він загинув у автокатастрофі.

Фінал організації

В останні дні війни організацією поширювались листи і листівки з погрозами на адресу тих, хто відмовлявся підтримувати їх і сприяти їм: «Ми покараємо кожного зрадника і його сім'ю. Наша помста буде смертоносною!». У своєму першому виступі наступника на посту фюрера адмірал Карл Деніц наказав усім членам «вервольфа» припинити бойові дії і скласти зброю. Його наказ був виконаний не усіма відділами, деякі продовжили партизанські напади і диверсії аж до 1948 року.

Джерела

• Вервольф — партизаны 3 рейха.
• «Вервольф», Энциклопедия Третьего рейха.
• «Найти и обезвредить». О борьбе органов контрразведки «Смерш» с нацистским подпольем
• Передача радиостанции «Эхо Москвы» о «Вервольфе»