Винницька Ярина Володимирівна
Винницька Ярина Володимирівна | ||||
---|---|---|---|---|
Народилася | 19 жовтня 1971 (53 роки) м. Львів, УРСР | |||
Громадянство | Україна | |||
Діяльність | Письменниця, громадська і культурна діячка | |||
Alma mater | ЛНУ ім. І. Франка | |||
Заклад | ЛНУ ім. І. Франка | |||
| ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Яри́на Володи́мирівна Ви́нницька (нар. 19 жовтня 1971, Львів) — українська письменниця, публіцистка, культурна і громадська діячка, перекладачка та видавчиня. Учасниця Помаранчевої революції.
Ярина Винницька народилась у Львові. Батько — інженер, викладач Львівської політехніки, мати — українська філологиня.
Закінчила Львівський Національний університет ім. Івана Франка за спеціальністю «англійська філологія». Пізніше в тому ж університеті здобула другу вищу освіту за спеціальністю «психологія». Під час навчання в університеті була активною учасницею «Студентського братства» та брала участь у Революції на граніті.
З 1995 по 2003 рік викладала на факультеті іноземних мов у Львівському університеті імені Івана Франка, закінчила аспірантуру і підготувала дисертаційне дослідження з психолінгвістики («Вплив акцентуації особистості на авторський стиль на матеріалі творчості Ернеста Гемінґвея»).
З 1996 по 2005 рік займалась у студії Театру ім. Леся Курбаса, досліджувала традиційний спів України, співзаснувала театральну студію «Майстерня пісня» разом із Наталією Половинкою та Сергієм Ковалевичем (нині театр «Слово і Голос»).
Брала активну участь у Помаранчевій революції та Євромайдані.[джерело?]
Проживає у Львові.
Ярина Винницька неодноразово публікувалася у виданнях «Збруч»,[1] «Post-Поступ», «Газета по-українськи», «Український тиждень».[2]
Авторка артбуків «Скриня. Речі Сили»,[3] "Ковчег "Україна", «Наречена», «У країні сирних коників»[4], «Школа Різдва».[5]
Переклала книги Елізабет Ґілберт «Їсти молитися кохати» (ВСЛ, 2015),[6] Станіслава Ґрофа «Психологія майбутнього», Екгарта Толле «Сила моменту Тепер», «Нова Земля» (Terra Incognita, 2016—2019).
Організовувала численні книжкові презентації, майстеркласи, круглі столи і панельні дискусії в межах Книжкового Арсеналу і Форуму видавців. Організувала приїзди в Україну всесвітньовідомих психотерапевтів Станіслава Ґрофа і Берта Геллінґера.
У 2016 році Ярина Винницька разом із Дмитром Осиповим заснувала національну артплатформу «Ковчег Україна», метою якої є популяризація української культурної спадщини.
У 2017 році разом із Юрієм Чопиком стала співзасновницею і головною редакторкою видавництва «Terra Incognita», кураторкою спецпроєкту «Золота українська полиця», що презентує знакові твори української літератури у формі артбуків. На 2020 рік у цій серії вийшли книги Тараса Прохаська, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Олеся і Громовиці Бердник.
Ярина Винницька є також авторкою і креативною продюсеркою масштабного мистецького проєкту «Ковчег Україна: музика»,[7] який вперше транслювався онлайн 24 жовтня 2020 року. Проєкт поєднує шедеври української музичної спадщини від архаїчних колядок і класичних творів до сучасних експериментів ДахиБрахи. Крім того, він символізує музичний ковчег, метою якого є зберегти українську спадщину і донести цей скарб до наступних поколінь. У цьому проєкті Винницька організувала співпрацю майже 200 учасників зі всієї України: гурту «ДахаБраха», «Курбаси», чоловічого хору «Дударик», Київського дівочого хору імені Миколи Лисенка, Сергія Жадана, поліської співачки Домініки Чекун. Молодіжний симфонічний оркестр України під керівництвом Оксани Линів також брав участь у проєкті.[8]
2021 року Міністерство культури запросило проєкт Ярини Винницької до святкування 30-річчя Незалежності України і організації фестивалю Ковчег Україна: 10 століть української музики — як авторку і креативну продюсерку дійства.[9]
Ярина Винницька була номінована на Шевченківську премію 2022 за проєкт "Ковчег "Україна". 14 січня 2023 відбувся другий тур конкурсного відбору і за його результатами "Ковчег" лишився одним з двох претендентів на здобуття премії в номінації “Музичне мистецтво”.[10]
- 2016 — артбук «Скриня. Речі Сили» — Найкраща книга Форуму видавців 2016, особиста відзнака мера Львова.[11]
- 2017 — артбук «Наречена» — особлива відзнака Львівського журі конкурсу Найкраща книга Форуму видавців 2017,[12] Найкраща книга в номінації «Дитяче свято» (пізнавальна та розвиваюча книга) Всеукраїнського рейтингу «Книга року».[13]
- 2018 — різдвяна казка зі Львова «У країні сирних коників» пройшла державний конкурс на закупівлю у бібліотеки України.[14]
- 2019 — «Байки Харківські» Григорія Сковороди ввійшли до короткого списку конкурсу Найкращий книжковий дизайн Книжкового Арсеналу 2019,[15] найкраща книга Букфоруму у номінації «Класична література».[16]
- ↑ Публікації на «Збруч». Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Публікації на сайті «Українського тижня». Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Інтимна історія речей. Розмова з авторками найкращого арт-буку 23-го Форуму видавців. ZAXID.NET. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ У країні сирних коників. Рецензія в газеті «День». Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 1 серпня 2021. Процитовано 9 лютого 2020.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Як я «їла, молилась, кохала» і перекладала ВИННИЦЬКА ЯРИНА 22.10.2015. Архів оригіналу за 20 жовтня 2020. Процитовано 9 лютого 2020.
- ↑ Денисяка, Ольга. У Львові стартували зйомки мистецького проєкту «Ковчег Україна: музика». portal.lviv.ua (укр.). Львівський портал. Архів оригіналу за 1 лютого 2021. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ Дюссельдорф. Жінка-оркестр • Ukraїner. Ukraїner. 24 жовтня 2020. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 19 грудня 2020.
- ↑ До Дня Незалежності 1+1 покаже телеверсію унікального проєкту «Ковчег «Україна». Офіційний сайт каналу 1+1 - 1plus1.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 21 серпня 2021.
- ↑ Комітет із Шевченківської премії оприлюднив шортлист творів на третій тур. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 16 січня 2023.
- ↑ «Найкраща книга ХХІІІ Форуму видавців» - 12 нагород у Старого Лева!. Видавництво Старого Лева (ua) . Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ У Львові обрали найкращу книгу Форуму видавців. Хто переміг. tvoemisto.tv. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ Названо переможців премії "Книжка року-2017" | Новини | Українське радіо. nrcu.gov.ua (ua) . Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ Тендер, закупівля - Книги для поповнення бібліотечних фондів - Держзакупівлі.онлайн. www.dzo.com.ua. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ Найкращий книжковий дизайн 2019 рік - Арсенал (укр.). 22 липня 2020. Процитовано 15 січня 2023.
- ↑ У Львові назвали найкращі книги Форуму видавців 2019. Хто переміг. tvoemisto.tv. Процитовано 15 січня 2023.
- Винницька Ярина Володимирівна у соцмережі «Facebook»
- Ярина Винницька: «Моя скриня — найцінніше, що у мене є з матеріальних речей» Vezha.org [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- ЯРИНА ВИННИЦЬКА: ПРО РЕЧІ СИЛИ, КОВЧЕГ «УКРАЇНА» ТА СТІНГА [Архівовано 1 лютого 2019 у Wayback Machine.]
- Дім-музей Ярини Винницької 80 років зберігає родинні скарби. Gazeta.ua [Архівовано 4 вересня 2019 у Wayback Machine.]
- Село цурається, а Vogue публікує українські вишиванки, — журналістка. Громадське радіо
- Народились 19 жовтня
- Народились 1971
- Випускники Львівського університету
- Викладачі Львівського університету
- Українські письменниці
- Українські психологи
- Українські громадські діячки
- Українські видавці
- Українські перекладачки
- Уродженці Львова
- Науковці Львівського університету
- Українські публіцистки
- Видавчині
- Учасниці Помаранчевої революції