Вовчуг польовий
| Вовчуг польовий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Бобовоцвіті (Fabales) |
| Родина: | Бобові (Fabaceae) |
| Рід: | Вовчуг (Ononis) |
| Вид: | Вовчуг польовий (O. arvensis)
|
| Біноміальна назва | |
| Ononis arvensis | |
Вовчу́г польови́й (Ononis arvensis L.) — рослина родини бобових.
Родова назва рослини походить від грецького слова «онен» — осел, бо ще Діоскорид відмітив, що осли охоче поїдають її, тим часом як інші тварини уникають. Популярним був вовчуг у XVI ст. в Західній Європі як сечогінний засіб.
Це — багаторічна трав'яниста рослина. Стебла висхідні, прямі, запушені. Листки трійчасті, з великими прилистками. Квітки пазушні, метеликові, рожеві, на коротких квітконіжках, на кінці стебла утворюють колосоподібні суцвіття. Цвіте в червні — липні. Запах неприємний. Плід — біб. Підземна частина складається з темно-бурого, багатоголового кореневища і стрижневого, в нижній частині галузистого кореня.
Росте на луках, серед чагарників та по берегах річок. У Карпатах утворює густі зарості (у Тячівському, Рахівському, Міжгірському та інших районах), які можуть займати площі до 10 га.[1]
Корені містять ізофлавоновий глікозид, солодкий глікозид невстановленої будови, тритерпеновий сапонін і трохи ефірної олії, яка осмолюється при зберіганні.
Використовують відвар коренів вовчуга і 20%-ну настойку на 70%-ному спирті як кровоспинний, проносний, сечогінний і протигеморойний засіб, а також при лікуванні подагри, епілепсії, запаленні сечового міхура і нирок, каменях у нирках. Ванни із відвару трави призначають при лікуванні екземи. Тривале вживання вовчуга зменшує ламкість капілярів.
Під вовчуг рекомендують відводити пухкі, багаті на гумус ґрунти. Восени вносять добрива: органічні — у вигляді гною або компосту (0,2 т/100 м²), мінеральні — з розрахунку 0,6 кг/100 м² фосфорних і 0,3 кг калійних.
Розмножується насінням. Перед сівбою для підвищення схожості його стратифікують і перетирають з піском.
Висівають вовчуг рано навесні, як тільки дозволить стан ґрунту. Догляд за посівами починається зразу ж після появи сходів (розпушують міжряддя). У фазі 6—8 листочків проводять букетування (якщо густота сходів понад 20 на 1 м погонної довжини) Протягом літа ґрунт розпушують 3—4 рази, видаляючи бур'яни.
Урожай збирають у два прийоми: спочатку скошують надземну масу, яку виносять з ділянки, після чого викопують корені на глибині до 30 см. Корені, зрізавши залишки стебел, миють у холодній воді і сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Підв'ялені корені в суху сонячну погоду можна сушити на відкритому повітрі або на горищі. Зберігають у сухому, добре провітрюваному приміщенні.
В сучасній систематиці вовчуг польовий (Ononis arvensis L.) зведений до рангу підвиду вовчуга колючого (Ononis spinosa L.) і вважається синонімом Ononis spinosa subsp. hircina (Jacq.) Gams.[2]
- ↑ Вовчуг польовий на сайті лікарських рослин. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 30 жовтня 2016.
- ↑ [Ononis arvensis L. на сайті «[[The Plant List]]» (англ.). Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 4 квітня 2016. Ononis arvensis L. на сайті «The Plant List» (англ.)]
- Чопик В. И., Дудченко Л. Г., Краснова А. Н. Дикорастущие полезные растения Украины : справочник. — К. : Наукова думка, 1983. — 400 с. (рос.)
- Вовчуг польовий // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 92. — ISBN 5-88500-055-7.
- Вовчуг [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] // Фармацевтична енциклопедія
- http://www.tropicos.org/Name/13030434 [Архівовано 14 квітня 2016 у Wayback Machine.]