Вознесіння
| Вознесіння | |
 | |
| День святого | Вознесіння Господнє |
|---|---|
| Головний предмет твору | Вознесіння[d] |
| Автор | Юліан Ейсмондd |
| Опубліковано в | На сонціd |
| Зображений на | Вознесіння Ісуса в християнському мистецтвіd |
 Вознесіння у Вікісховищі | |
Вознесі́ння Госпо́днє (грец. Ἀνάληψις τοῦ Κυρίου, лат. Ascensio Domini) — у християнстві вознесіння Ісуса Христа на небо, яке відбулося через 40 днів після воскресіння. Відзначається як велике свято, яке завжди припадає у четвер 40-го дня по воскресінні. У католицькій церкві має статус торжества. Останній день, коли вітаються «Христос воскрес!». Також у храмах ховають плащаницю. Інші назви — Вознесіння Ісуса Христа, Вознесіння Христове (лат. Ascensio Iesu), Вше́стя. Як пояснює Афанасій Великий, Вознесіння Спасителя означає обоження (грец. Θεοποιεῖσθαι) Його людської природи, яка стає невидимою для тілесного ока.[1][2]. Перемігши смерть, Христос почав нове життя у славі у Бога. Він перший долучився до цього стану, щоб приготувати місце Своїм святим; Він прийде знову і введе їх туди, щоб вони були з Ним навіки (Ін 14: 2).
З усіх авторів Нового Завіту тільки Лука описує вознесіння Ісуса. У Дії 1:9–11 розповідається про те, як Ісус «піднявся» і зник у хмарі. В Лк. 24:50–51 і Дії 1:12 вказується, що подія ця сталася недалеко від Віфанії, на схід від Єрусалиму, на горі Оливній. Матвій завершує свою розповідь подіями, які передували П'ятидесятниці, а Іван коментує вознесіння Ісуса так: Ісус пішов, але Він повернеться (Ін 21:22); до Нього не можна торкатися, тому що Він повинен піднестися (Ін 20:17); багато хто повірить в Нього, не бачачи (Ін 20:29).
Таким чином, в Євангелії стверджується, що:
- після воскресіння Ісус являвся ученикам;
- в якийсь момент ці явища припинилися;
- незважаючи на фізичну відсутність, Ісус як і раніше духовно присутній у Своїй церкві. Інші автори Нового завіту згодні з цим. Апостол Павло пише, що Бог воскресив Христа з мертвих, «посадивши на небі праворуч Себе» (Еф 1:20), а в Посланні до євреїв говорить про це так: Ісус «засів на правиці величности на висоті» (Євр 1: 3).
Для Ісуса Христа вознесіння було необхідно, щоб Він вступив в небесну «славу», в якій Він буде сидіти по праву руку Отця, поки всі Його вороги не будуть переможені (Пс. 109: 1 — старозавітний текст, який найчастіше цитується в Новому завіті). Вознесіння — доказ прославлення і переваги Христа над такими героями старого завіту як Давид (Дії 2: 33-36). Завдяки вознесінню, Він піднявся над усіма, щоб наповнити все (Еф 4:10), прийняв «Ім'я, що вище над всяке ім'я» (Флп. 2: 9–11).
Для автора Послання до євреїв вознесіння Ісуса є також доказом Його переваги над ангелами; Він сидить на престолі, а вони служать Йому (Євр. 1: 13–14). Ангели, влади і сили — всі підпорядковані вознесенному Христу (1 Тим. 3: 16; 1 Пет 3:22).
Значення Вознесіння Христа для християнина можна сформулювати в чотирьох пунктах.
- По-перше, без цього не був би можливий дар Святого Духа, Який не прийшов би, якби Ісус не вознісся і не послав Його (Ін 16: 7). Без вознесіння у церкві був би Ісус, територіально знаходиться в одному місці, а не присутній духовно всюди, де «двоє чи троє зібрані в ім'я Його» (Мф 18:20; див. також Мт 28:20).
- По-друге, так як Ісус, який був воістину людиною, вознісся на небеса, люди теж можуть потрапити туди. Ісус вирушив туди, щоб «приготувати місце» для Своїх послідовників (Ін 14: 2). Ті, хто «у Христі», повинні сподіватися, що колись теж піднесуться і будуть з Ним (2 Кор 5: 1–10).
- По-третє, піднесення доводить, що жертва Христа була ефективна і прийнята Богом. Ісус пройшов небеса (Євр. 4:11Євр 4:14) і увійшов в присутність Бога (Євр 6:20), яке описується як внутрішнє святилище небесного храму, справжнього храму, копією якого є храм земний (Євр 9:24). Принесений один раз в жертву Богу (Євр 9:12), Христос сів на престолі (Євр. 1:3; 10:12; 12:2), що показує: повторення жертви не потрібно.
- По-четверте, вознесіння означає, що на небесах присутня людина, яка співчуває людству і здатна бути заступником за нього (1 Ів. 2: 1).
Ісус пройшов через всі стадії людського досвіду — народження, зростання, спокуси, страждання і смерть, — тому Він може бути ефективним посередником між людьми і Богом на небесах (Євр. 2:17; 5: 7–10).
Вознесіння Христа переконує церкву в тому, що Бог розуміє становище людей, тому християни можуть сміливо приходити до Нього зі своїми молитвами (Євр 4: 14–16). Таким чином, вознесіння Христа є невід'ємною частиною навчання нового завіту. Воно є основою для визнання небесного статусу Христа, а також для впевненості і вірувань християн.
За природно виниклим уявленням, поширеним по всьому світу і використаних у Біблії, небо є житлом Божества і служить навіть метафоричним позначенням Бога. 3емля, Його підніжжям (Іс 66: 1), — житлом для людей (Пс 113: 24; Екк 5: 1). Щоб їх відвідувати, Бог «сходить» з неба (Бут. 11: 5; Вих. 19:11; Мих 1: 3; Пс. 143: 5) і потім знову «сходить» на нього (Бут 17:22). Хмара служить Йому колісницею (Числ 11:25; Пс 17:10; Іс 19: 1). Дух, що посилається Богом, також повинен сходити (Іс. 32:15; Мт. 3:16; 1Петр 1:12), так само як і Слово, повертається до Нього кожен раз по звершенні своєї справи (Іс. 55:10; Прем 18:15). І ангели, що живуть на небі з Богом (3Цар 22:19; Іов 1: 6; Тов 12:15; Мт 18:10), сходять для виконання Божественних повелінь (Дан 4:10; Мф 28: 2; Лк 22:43) і потім знову сходять (Суд 13:20; Тов 12:20); таким сходженням і вознесінням встановлюється зв'язок між небом і землею (Бут 28:12; Ін 1:51).
Людям цей шлях сам по собі недоступний, і говорити про сходження на небо значить виражати прагнення до недосяжного (Втор 30:12; Пс 138: 8; Притч 30: 4; Вар. 3:29), але іноді і зазіха́ння божевільної гордині (Бут 11 : 4; Іс 14:14; Єр 51:53; Іов 20: 6; Мф 11:23). Треба задовольнятися вже і тим, що молитви сягають неба (Тов 12:12; Сір 35:16 сл; Деян 10: 4) і що Бог призначає людям зустріч в горах, куди Він сходить, а вони піднімаються, напр., на горі Синай (Вих 19:20) або на Сіонску гору (Іс 2: 3 і 4: 5). Тільки обраним, як Енох (Бут 5:24; 44:16; 49:14) або Ілія (4Цар 2:11; Сір 48: 9-12; 1Макк 2:58), дана особлива милість бути піднятим на небо божественною силою. В Дан. 7:13, Син людський йде до Старого днями; це можна уявляти собі теж як сходження, хоча місце його сходження таємниче, а хмари небесні можуть бути тут не колісницею, а тільки прикрасою Божої обителі.
Основний сенс цієї події пов'язаний з образом подолання кордонів: Ісус вознісся від землі до неба, тобто перейшов з однієї сфери реальності в іншу. У Еф. 4: 8 говориться, що Ісус зійшов «на висоту», а в Кол. 3: 1–2 вознесіння Христа пов'язується з «гірським» на противагу «земному». Лука пише, що «хмара забрала Його з виду їх» (Дії 1:9), а учні «дивилися на небо» (Дії 1:10–11). Ця подія супроводжувалася надприродними явищами — зникненням людської особистості, появою хмари, яка взяла Ісуса, і двох ангелів, які дали вказівки приголомшеним учням.
На додаток до чисто фізичних образів, пов'язаних з вознесінням, є і багато інших. По-перше, ця подія знаменує собою важливу віху і поворот у розвитку: земне життя Ісуса закінчується (саме на цьому етапі завершується розповідь Євангелія від Луки). Таким чином, піднесення завершує цикл падіння і злету в життя втіленого Христа — падіння, за яким послідувало сходження, з очевидністю демонструє ідеал повноти і завершеності. У Ін. 6:62 Ісус говорить про «Сина Людського, який возноситься туди, де був колись», а в Еф. 4:10 говориться, що «Хто зійшов був, Той саме й піднявся високо над усі небеса, щоб наповнити все».
По-друге, піднесення — найяскравіше вираження позитивного значення архетипу, пов'язаного з ідеєю сходження. Основний його зміст полягає у піднесенні до Бога Отця. Своїм воскресінням і вознесінням Ісус, крім іншого, підтвердив Свою божественну природу і силу досконалого Їм спасенного служіння. У короткому списку справ, що звеличують Христа (1 Тим. 3:16), першочергове значення має факт, що Христос «вознісся у славі». Інші образи, пов'язані з піднесенням Христа на небо, ще більше підкреслюють ідею про вознесіння. Наприклад, Христос, що вознісся, зайняв почесне місце праворуч Бога Отця (Еф. 1:20; Кол. 3: 1; Євр. 1: 3; 8: 1; 10:12; 12: 2). Піднесений Христос «вищий від усякого начальства і влади, і сили і панування, і всякого ймення» (Еф. 1:21).
Звеличення Христа при вознесінні тісно пов'язане також з темою перемоги царя над силами зла і ворогами Бога. Ця тема передує в Пс. 67:19, де показаний образ переможного царя, який «зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари». У Еф. 4: 8 цей образ відноситься до Христа. В умовах всесвітнього конфлікту між добром і злом вознесіння Христа привело до того, що Бог «І все впокорив Він під ноги Йому, і Його дав найвище за все за Голову Церкви» (Еф. 1:22).
У вознесіння Ісуса на небо виражається тема не тільки кінця Його земного життя, але і підготовки до Його короткочасного повернення на землю. Ісус вознісся на небо, щоб приготувати місце для учнів, що йдуть за Ним (Ін. 14: 1–4). Христос, що вознісся, знову з'явиться «у славі» (Кол. 3: 4).
У Біблії викладається також предметний урок для віруючих. В силу своєї віри в Христа «воскреслі» віруючі будуть сидіти з Христом «на небесах» (Еф. 2: 6), і вони призиваються «шукати того, що вгорі, де Христос сидить праворуч Бога» (Кол. 3:1).
- ↑ Послание на ариан. Слово первое - читать, скачать - святитель Афанасий Великий. azbyka.ru (рос.). Архів оригіналу за 12 листопада 2014. Процитовано 15 листопада 2018.
- ↑ Migne, Jacques-Paul (1857). Patrologiae cursus completus ...: Series graeca (лат.). Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 15 листопада 2018.
- Бурій В. М. Народно-православний календар. — Черкаси : Вертикаль, 2009.
- Літопис руський [Архівовано 12 жовтня 2012 у Wayback Machine.] / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця. Відп. ред. О. В. Мишанич. — К. : Дніпро, 1989.
- Фольклорні звичаї (кешована версія)
.jpg)
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |