Вселенські собори

Нікейський собор. Фреска у Сикстинській капелі, Рим.

Перший Константинопольський собор 381 року

Вселе́нські собо́ри (грец. Σύνοδοι Οικουμενικαί, лат. Oecumenica Concilia) — збори переважно єпископату християнської церкви в її вселенській повноті, на яких обговорюються питання і виносяться рішення доктринального (догматичного), церковно-політичного та судово-дисциплінарного характерів.

Перелік соборів

Визнаються усіма Церквами:

• I. Перший Нікейський собор (325): прийнято Символ віри, засуджено аріанство, визначено дату Пасхи
• II. Перший Константинопольський собор (381): повторно засуджено аріанство, формулюється віровчення про Святу Трійцю

Визнаються православними, католиками та усіма, окрім Ассирійської, дохалкедонськими церквами:

• III. Ефеський собор (431): засуджено несторіанство

Визнаються православними та католиками:

• IV. Халкедонський собор (451)
• V. Другий Константинопольський собор (553)
• VI. Третій Константинопольський собор (680–681)
• VII. Другий Нікейський собор (787)

Православні визнають рішення таких соборів, але не визнають їх Вселенськими (це можна зробити лише на наступному Вселенському соборі), хоч вони де-факто були саме такими:

• VIII. Софійський собор (879–880)
• IX. П'ятий Константинопольський собор: підтвердив ісихазм св. Григорія Палами (1341–1351)

Визнаються лише католицькою церквою:

• VIII. Четвертий Константинопольський собор (869)
• IX. Перший Латеранський собор (1123)
• X. Другий Латеранський собор (1139)
• XI. Третій Латеранський собор (1179)
• XII. Четвертий Латеранський собор (1215)
• XIII. Перший Ліонський собор (1245)
• XIV. Другий Ліонський собор (1274)
• XV. В'єнський собор (1311–1312)
• XVI. Констанцький собор (1414–1418)
• XVII. Флорентійський собор (1438–1445)
• XVIII. П'ятий Латеранський собор (1512–1517)
• XIX. Тридентський собор (1545–1563)
• XX. Перший Ватиканський собор (1869–1870)
• XXI. Другий Ватиканський собор (1962–1965)

Після розколу християн на католиків і православних 1054 року Вселенський собор з делегованими представниками від усіх церков світу, згідно з встановленою процедурою ось уже як майже 1000 років не скликався. Єдиного центру Вселенського собору немає. Але з 1961 року почалася організаційна робота для скликання Вселенського собору. Із 15 автономних православних церков світу єдина Російська православна церква відмовилася.

Попри це, Константинопольський Патріарх Варфоломій I все ж скликав Всеправославний собор на 16–17 червня 2016 року на о. Криті (Греція). Спроба зірвати цей собор скликаний вперше за майже 1000 років не вдалася й учасники Всеправославного собору різко засудили церкви, які не приїхали.

Собор	I	II	III	IV	V	VI	VII
Рік	325	381	431	451	553	680	787
Місто	Нікея	Констан­ти­но­поль	Ефес	Халкедон	Констан­ти­но­поль	Констан­ти­но­поль	Нікея
Імпера­тор	св. Костян­тин Вел.	Феодо­сій Вел.	Феодо­сій Молодший	Маркіян	св. Юстині­ан	Костян­тин Погонат	Костян­тин та Ірина
Патрі­арх	св. Митро­фа­н	свт. Григо­рій; Некта­рій	св. Кирил Олексан­дрій­ський	св. Анато­лій	св. Євтихій	св. Георгій	св. Тарасій
Головуючий	Євста­фій Антиох.	Мелетій Антох.; пат­рі­арх Константинополя	Кирило Олександр., Іоан Антіох.	Анатолій Констант.	св. Євтихій Конст.	св. Григорій Конст.	св. Тарасій Конст.
Папа	Сільвестр І	Дамас І	Целестин I	св. Лев Великий	Вигилій	Агафон	Адріан І
Членів собо­ру	318	150	200	630	165	170	367
Право­слав­ні учас­ни­ки	Олександр Ол-др., Осія Кордуб­ський, Євста­фій Антіох., Яків Низибій­ський, свт. Спири­дон, свт. Миколай	Мелетій Антиох., наступ/ Вас. Вел. по Кесарійск. кафед­рі Еладій, Григо­рій Ниськ., Кирило Єруса­лим­ський, Григо­рій Богослов	Мемнон Ефеський, єпи­ско­пи Олексан­дрії, Єруса­ли­ма, Палести­ни, Іліри­ка	Анато­лій КП, МаксимАнтох., Ювена­лій Єрус., Фала­сій Каппад, лега­ти єп. Пасха­зій і Луцен­цій, Феодо­рит Кірск.	Аполі­на­рій Олексан­дрій­ський, Домн Антио­х.	Макарій Антіох., св. Петро і Феодор, головуючі Олексан­др. і Єруса­лим. пат­рі­ар­ха­тів	св. Тарасій Констан­т.
Проти кого	Арія	Македо­нія, Аполіна­рія	Несто­рія	Євтихія і Діоско­ра	«Трьох глав»	Монофілі­тів	Іконо­бор­ців
Корені       єре­сей	Непримиренність юдео-гностичної свідомості з таїнством Боговтілення	Аріан­ство	твори Феодо­ра Мопсуетського і Діодо­ра Тарсій­сько­го	Деякі місця у творах          свт. Кирила, свт. Афана­сія Олексан­дрій­ських	Місцятворів Феодо­ри­та Кірсько­го, посл. Іви Едесько­го до Персу, тво­ріння Феодо­ра Мопсует­ск.	Прагнення імп. Іраклія за допоми моно­фі­літ­ства досягти унії з моно­фі­зи­та­ми	Іконо­бор­чі і пав­лік­ан­ські погляди імп. Лева Ісавря­ни­на      (717—741)
Єресі	Омоусіос Сина з Отцем, «Син Божий — витвір і творіння; був час, коли Сина не було; Син змінюється за Своєю сутністю»	Аполі­на­рій: «Місце людського духа у Христі замінив Божествен­ний Логос» Македо­ній: «Св. Дух — тво­рі­ння».	«Діва Марія — Христо­ро­ди­ця». питання з'єднання природ у Христі	Злиття у Христі Божествен­ної и людської при­роди з поглинанням останньої першою; Євтихій: «Після Втілення покло­ня­юсь одній природі Бога воплотившо­го­»	Проне­сто­ріан­ські погляди; осу­дже­ння III Всел. Соб., хули на свт. Кирила Олексан­дрій­сько­го	У Христі одна воля і одна Божественна дія	Іконо­шанування­ — ідо­ло­слу­жі­ння. Неопи­саність Христа.
Прихильники єресіарха	Євсевій Нікоми­дій­ський, Феона Марма­рій­ський, Секунд Птоле­ма­їд­ський		пре­св. Лампон, Іоан Антио­х., представник імператора Кандідіана	міністр Хриса­фій при дво­рі безвладного імп. Феодосія	Факунд Герміан­ський (Африка) — «На захис­т трьох глав»; західні і афри­кан­ські єпи­ско­пи і пре­сві­те­ри	імп. Іраклій, Кир Олександр., пат­рі­ар­хи Констант.: Сергій, Пір, Павло, Петро; папа Гонорій; Макарій Антио­х., монах Поліхро­ній	Костян­тин Копро­нім
Викривачі єре­сіар­ха	Олександр Олексан­дрій­ський, Осія Кордуб­ський	Мелетій Антіо­хій­ський, Григо­рій Нисський	Прокл Констан­т., Євсевій Дорилій­ський; свт. Кирило Олексан­дрій­ський	Євсевій Дорилій­ський — 448г. — Єп. собор; Флавіан Констан­т., св. Лев Великий	імп. св. Юстині­ан, отці собо­ру	св. Софро­ній Єруса­лим­ський, св. Максим Сповід­ник, св. папа Мартин	прп. Іоан Дамас­кін, папи Григо­рій II, Григо­рій III
Поста­нов­и собо­ру	1-ша частина Симво­л Віри (1-7 чле­ни), святкування Пасхи, про­ти целі­ба­ту	8-12 чл. Симво­лу Віри; про переваги­ Констан­ти­нт. Єпи­ско­па	«Божественна і людська природа у Христі з'єднана нероз­діль­но і незли­т­но». Повалення Несто­рія. Заборона складати новий Символ віри	В одному лиці Христа дві природи — Божествен­на і людська — з'єдналися нез­лит­но, нез­мін­но, нероз­діль­но, нероз­луч­но	Анафе­мат­ствування Феодо­ра Мопсуест­сько­го і Оріге­на, «Посла­ння» Іви і деяких місць з тво­ріння Феодо­ри­та Кирсько­го	«У Христі два хоті­ння, дві волі з'єднані нероз­діль­но, нез­мін­но, нероз­луч­но, незлит­но; Його людська воля підпорядковуєтья Божествен­ній»	«Честь, яка віддається іконам, відноситься до її першо­об­ра­зу, і ті хто покло­ня­ється іконі покло­ня­єть­ся іпо­ста­сі зо­бра­жен­о­го на ній»
Прави­ла	20	7	8	30	102	102	22
Події після собо­ру	Гоніння імп. Констан­ція (336-61) на свт. Афана­сія Олександр. і папу Ліверія. Юліан Відступ­ник (361-63). 358г. — собор в Анкирі — утверд­же­ння Василі­єм Анкір­ським і ін.. виникнення апо­ліна­рі­ан­ства (з 352г.)	395 — роз­ді­ле­ння Імперії на Західну (імп. Гонорій) і Схід­ну (імп. Аркадій) частини	«Собор відступлення» під початком ІоанаАнтиох.;  скинення свт. Кирила і Мемно­на Ефесько­го. Прп. Далмат вихо­дить із затво­ру під­тр­имати пра­во­слав­них в Конст. Підступ вельможі Іринея; висновок Кирила, Мемно­на і Несто­рія. Єп. засідання в Халкедоні	Імп. Василиск (476-7) видає енцик­лі­он з ана­фе­мою Собору; імп. Зенон (477-91) видає двозначний «Еноти­кон»; імп. Анаста­сій (491—518) вво­дить в Трисвя­те " Розіпнися за нас ". Опози­ція моно­фізи­тів у Пале­стині, Єгипті, Антио­хії (монах Петро Гнафевс)	615г. — облога Констан­ти­но­по­ля пер­са­ми	691г. — при імп. Юстині­ані II Труль­ский (Пято-Шостий) Собор в Констан.. Голова — патріарх  Кпля Павло, всьо­го 213 отців. складено 102 пра­ви­ла.	813-43 — другий період іко­но­бор­ства. 802 — скинення Ірини. Іконо­бор­ці імп. Лев Вірменин (813—820), імп. Феофіл (+842), патр. Іоан Грама­тик
Доповне­ння	321г. — собор в Олексан­дрії, який відлучив Арія. Помісні  Собори:         314 — Анкір., 315 — Неоке­сар.,     340 — Гангр­ський.,           341 — Антіох., 364 — Лаоди­кіий­ський,    347 — Сарди­кій­ський	Питання по Антіо­хій­ській кафед­рі. Свт. Григо­рій Богосло­вом залишає Конст. кафедру. Поміс­ні Собори:     418 — Карфа­ген­ський,             394 — Констан­ти­но­поль­ський	Несто­рій засуджений на помісному собо­рі в Римі 430 р. 12 ана­фе­ма­тиз­мів свт. Кирила.     482-Еноти­кон	449 р. — «роз­бій­ни­цький собор» в Ефесі, голова– Діоскур Олексан­др; скинено Флаві­а­на і Євсевія, ана­фе­мат­ство­ Іви Едесько­го; вбивство Проте­рія Олександр., >>Тимофій Елур	544 р. — наказ імп. з ана­фе­мою трьох авто­рів. Суперечка про «три гла­ви». Протест Африкан­ських і Зх. єпп. Згода папи. Протест рим. дияк. Русти­ка і Севасті­а­на. Собори в Іліри­ку і Африці про­ти   папи.  551 новий указ	Імп. Іраклій 638 р. — «Екфесіс», імп. Констанс II — «Типос»; 648 р. — Латеран­ський собор — засудив моно­фе­літ­ство; 653 р. — арешт папи Марти­на, заслання в Херсо­нес, а прп. Макси­ма –у Фракію.	754 р. — іко­но­бор­чий собор. Вигнання імп. Львом Ісавря­ни­нів патр. Герма­на і постав­ле­ння патр. іко­ноб. Анаста­сія. 727 р. — папа Гонорій скликує собо­р в Риме про­ти іконоборців

Джерела

• Павленко П. Ю. Вселенські собори // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вселенські_собори
• «Релігієзнавчий словник», за ред. професорів А. Колодного і В. Лобовика, вид. «Четверта хвиля», м. Київ, 1996 р. — ISBN 966-529-005-3.

Література

• М. Г. Капітоненко. Вселенські собори // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Ватиканські собори [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.]; Вселенські собори [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Вселенські собори [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Собор // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Святой и Великий Собор — 2016 [Архівовано 19 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)