Тирновський патріархат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тирновський патріархат
болг. Търновска патриаршия

Вид на Патріарший собор Святого Вознесіння Божого, місце перебування Тарновського патріархату
Дата заснування 1186 як Тирновська архиєпископія
Статус автокефальний
У складі Східної православної церкви
Самостійність визнана 1394
Дата ліквідації 1416
Перший предстоятель Йоаким І Патріарх Болгарський
Останній предстоятель Євтимій Патріарх усієї Болгарії
Центр Тирново
Основна юрисдикція Друге Болгарське царство
Літургічна мова церковнослов'янська
Музична традиція візантійська
Церковний календар юліанський

Ти́рновський патріарха́т (болг. Търновска патриаршия) — історична східно-православна автокефальна помісна церква, з якої бере свій початок незалежна Болгарська православна церква в період 1235–1393 рр.

Історія

[ред. | ред. код]

Після того, як болгарські брати Іван Асен I та Петро IV відновили Булгарську імперію в 1185 році, вони вжили заходів для відновлення автокефальної болгарської церкви. У результаті успішного повстання братів Петра IV та Івана Асена I у 1185/1186 рр. було закладено основи Другого Болгарського царства зі столицею Тирново. Дотримуючись принципу Бориса I, згідно з яким суверенітет держави нерозривно пов'язаний з автокефалією Церкви, обидва брати негайно вжили заходів для відновлення Болгарського патріархату. Спочатку вони заснували незалежну архиєпископію в Тирново в 1186 році. Боротьба за визнання архиєпископства згідно з канонічним порядком і зведення до рангу Патріархату тривала майже 50 років.

Оскільки визнання незалежної церкви Вселенським патріархом було неможливим, болгари тимчасово уклали унію з Католицькою церквою до 1235 р., коли після церковного собору в Лампсаку Тирновський патріархат був визнаний незалежним патріархатом з центром у Тирново.[1] Першим Тирновським патріархом був Болгарський Йоаким I. Останнім патріархом, який проживав у Тарново, був Євфімій Торновський, якого відправили в заслання османи після захоплення болгарської столиці в 1393 році.[2]

У 1394 р. Священний Синод Вселенського патріархату Константинополя дав дозвіл митрополиту Молдиві Єремії "переїхати з Божою допомогою до святої Церкви Тирново і дозволити йому вільно і без обмежень виконувати все, що годиться прелату." Приблизно в 1416 р. територія Тирновського патріархату була повністю підпорядкована Вселенському патріархату Константинополя.[2]

Болгарські патріархи Тирново

[ред. | ред. код]
Заголовок Предстоятель Правління Сидіння
Болгарські патріархи Тарново (1235–1393)
Патріарх Святий Йоаким I 1235–1246 Тирново
Патріарх Віссаріон прибл. 1246 Тирново
Патріарх Василій II 1246– прибл. 1254 Тирново
Патріарх Василь III прибл. 1254–1263 Тирново
Патріарх Йоаким II 1263–1272 Тирново
Патріарх Ігнатій 1272–1277 Тирново
Патріарх Святий Макарій 1277–1284 Тирново
Патріарх Йоаким III 1284–1300 Тирново
Патріарх Доротей 1300– прибл. 1315 Тирново
Патріарх Роман прибл. 1315– прибл. 1325 Тирново
Патріарх Теодосій I прибл. 1325–1337 Тирново
Патріарх Йоанікій I 1337– прибл. 1340 Тирново
Патріарх Симеон прибл. 1341–1348 Тирново
Патріарх Теодосій II 1348–1363 Тирново
Патріарх Йоанікій II 1363–1375 Тирново
Патріарх Святий Євтимій 1375–1393 Тирново

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. http://istoria.bg. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.
  2. а б Parry, Ken (10 травня 2010). The Blackwell Companion to Eastern Christianity (англ.). John Wiley & Sons. с. 53—4. ISBN 978-1-4443-3361-9. Архів оригіналу за 4 серпня 2021. Процитовано 4 серпня 2021.