Вулиця Весніна
| Вулиця Весніна Харків | |
|---|---|
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Назва на честь | Олександра Весніна[ru] |
| Колишні назви | |
| Новопрокладена, Миколи Островського | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 980 м[1] |
| Координати початку | 50°00′58″ пн. ш. 36°14′30″ сх. д. / 50.016222° пн. ш. 36.24167° сх. д. |
| Координати кінця | 50°00′40″ пн. ш. 36°15′18″ сх. д. / 50.011333° пн. ш. 36.255111° сх. д. |
| поштові індекси | 61023 |
| Транспорт | |
| Рух | двосторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Забудова | багатоповерхова |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r2450103 |
| Мапа | |
Вулиця Весніна — вулиця у Харкові, у Київському районі. Йде від Центрального парку до вулиці Григорія Сковороди. На ділянці від Сумської вулиці до кінця є важливою транспортною артерією. Вулиця була заснована в перші роки радянської влади і спочатку називалась Новопрокладеною, а з 1936 року — вулицею Миколи Островського. Теперішню назву на честь радянського архітектора Олександра Весніна[ru] вулиця носить принаймні з 1954 року.
Вулиця починається глухим кутом і спочатку йде краєм Центрального парку. Тут на ній закінчується провулок Глісада Джуса. Після перетину Сумської вулиці вулицею Весніна слідує значний потік автомобілів. Вона перетинає вулиці Мироносицьку й Чернишевську, на ній закінчується вулиця Алчевських. Далі вулицю Весніна перетинає проїзд від Дизайнерського провулка до майдану Іподрому. Закінчується вулиця перехрестям з вулицею Григорія Сковороди. Прямим продовженням вулиці за перехрестя є Журавлівський узвіз, який веде в бік Журавлівки й Салтівки.
Початково вулиця мала назву Новопрокладена (рос. Новопроложенная). Від 1936 року носила ім'я Миколи Островського (1904—1936), радянського письменника, який помер того ж року, а в останні роки свого життя часто лікувався в Харкові. В роки німецької окупації (1942—1943) рішенням міськуправи від 7 вересня 1942 року вулиця короткий час знову мала назву Новопрокладена[1].
У списку вулиць 1954 року вулиця вже має теперішню назву[1]. Назва дана на честь радянського архітектора-конструктивіста Олександра Весніна[ru][2].
Вулиця заснована в перші роки радянської влади[1]. В кінці 1920-х — 1930-ті роки вулиця забудована багатоповерховими житловими домами й адміністративними будівлями[3]. Багато будинків постраждали під час Другої світової війни й були відновлені невдовзі після неї. У 1950 році завершено будівництво корпусу студентського гуртожитку Харківського політехнічного інституту на розі вулиць Весніна й Чернишевської[4].
В кінці 1960-х років проклали Журавлівський узвіз від кінця вулиці Весніна до вулиці Шевченка. Новий узвіз і проведена вздовж нього трамвайна лінія значно підвищили транспортне значення вулиці Весніна, зробивши її найкоротшим шляхом із Нагірного району до нового Салтівського житлового масиву[4].
- ↑ а б в г Куделько (ред.), 2011, с. 49.
- ↑ Куделько (ред.), 2011, с. 50.
- ↑ Дьяченко, 1977, с. 189.
- ↑ а б Дьяченко, 1977, с. 190.
- Дьяченко Н. Т. Улица Веснина // Улицы и площади Харькова. Очерк. — Издание 4-е, исправленное и дополненное. — Харьков : Прапор, 1977. — С. 189-190. — 50000 прим.
- Веснина ул. // Харьков: справочник по названиям: 7000 улиц, площадей, скверов, районов… / Составители: Е. Н. Дмитриева, Е. В. Дьякова, Н. М. Харченко; под общ. ред. С. М. Куделько. — Харьков : «Издательство САГА», 2011. — С. 49-50. — ISBN 978-617-575-024-7.