Чорноглазівська вулиця
| Чорноглазівська вулиця Харків | |
|---|---|
 Вигляд з протилежного боку вулиці Григорія Сковороди Початок вул. Чорноглазівська. Вигляд з протилежного боку вулиці Григорія Сковороди | |
| Місцевість | Нагірний район |
| Район | Київський |
| Колишні назви | |
| Чорноглазівська, Маршала Бажанова | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 630 м |
| Координати початку | 49°59′52″ пн. ш. 36°14′24″ сх. д. / 49.99778° пн. ш. 36.24000° сх. д. |
| Координати кінця | 49°59′34″ пн. ш. 36°14′37″ сх. д. / 49.99278° пн. ш. 36.24361° сх. д. |
| поштові індекси | 61002 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро | «Архітектора Бекетова» |
| Рух | односторонній |
| Покриття | асфальт |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Будівлі | від № 1 до № 28 |
| Архітектурні пам'ятки | буд. № 3, 4, 6, 8, 14 |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Чорноглазівська вулиця у Вікісховищі | |
Чорноглазівська вулиця — вулиця у Київському районі Харкова. Починається від вулиці Григорія Сковороди і йде на південь до вулиці Шевченка і Харківської набережної. Спускається по схилу до річки Харків, через яку в цьому місці перекинутий так званий «Горбатий» міст. Міст такої форми, раніше дерев'яний, був побудований з певною метою. Гужовий транспорт, з'їжджаючи крутим схилом Чорноглазівської, занадто розганявся, і підйом на міст дозволяв пригальмувати.
Рух на вулиці односторонній, напрямок руху — від вулиці Шевченка вгору до вулиці Григорія Сковороди. З парної сторони до Чорноглазівської вулиці дотикаються Садова, Потебні, Дівоча вулиці, нижче вона перетинається з Куликівською вулицею.
Чорноглазівська вулиця, виникла приблизно тоді ж, що й Німецька (Григорія Сковороди). На вулиці селилися німці, єврейське купецтво, лікарі й військові. Назва «Чорноглазівська» зафіксована в переліку 1804 року. Походить назва від прізвища Олександра Чорноглазова, голландського підданого, який, перебуваючі в Туреччині у 1711 році, брав деяку участь у регулюванні наслідків невдалого Прутського походу, імовірно давши хабаря османському високопосадовцю. За це він отримав місце валківського сотника, а згодом і полкового судді в Харкові. Також він отримав у нагороду маєтки, розташовані на місці цієї вулиці, успадковані його дітьми й онуками[1].
Ім'я маршала артилерії Юрія Павловича Бажанова, який жив на Чорноглазівській вулиці в буд. № 5, було присвоєне вулиці у 1979 році[2]. Проте вулиці у 2023 було повернуто історичну назву.
- Буд. № 3 — Пам'ятка архітектури Харкова, житловий будинок, 1928 рік, архітектор А. З. Коган.
- Буд. № 4 — Пам. арх., житловий будинок Миронової, 1910 рік. Архітектор, імов., М. Е. Компанієць.
- Буд. № 5 — Колишній будинок вищого командного складу ХВО, 1930-ті роки.
- Буд. № 6, 8 — Пам. арх., колишні прибуткові будинки Розенфельда і Лонга. 1913 рік. Архітектор Л. Є. Ройтенберг. Будинок № 8, який тривалий час був покинутий, відновлено у 2019—2023 рр.[3][4].
- Буд. № 9 — Колишня лікарня Я. Я. Трутовського. Архітектор невідомий, кінець XIX ст.
- Буд. № 10 — Житловий будинок, 1933 рік. Архітектор А. С. Огієвський.
- Буд. № 11 — До 2020 року тут була розташована покинута будівля колишнього Міського клінічного протитуберкульозного диспансеру № 1[5][6]. Архітектор невідомий, 2-а половина XIX століття, будинок був зведений як приватний особняк, за радянських часів у ньому був розміщений протитуберкульозний диспансер. У 2018 році депутати Харківської міськради дали дозвіл на відведення земельної ділянки диспансеру фірмі «Енергопромзв'язок» для будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом. В 2020 році будівля була знесена. Також був знищений невеличкий сквер з фонтаном, спиляні дерева. Роботи проводилися всупереч законодавству в охоронній зоні пам'ятки природи Чорноглазівські дуби[7][8][9].
- Буд. № 14 — Пам'ятка архітектури, охорон. № 159. Колишній прибутковий будинок, 1915 рік. Першим власником дворового місця за даною адресою був доктор медицини, ректор Харківського університету І. П. Щелков. Він побудував на ділянці кам'яний двоповерховий будинок і службові будівлі. У 1890 році Щелков продав свою садибу Альберту Християновичу Гельфериху, рідному братові промисловця М. Х. Гельфериха-Саде. У 1913 році садибу успадковує Макс Альбертович Гельферих і замовляє проєкт прибуткового будинка архітектору О. І. Ржепішевському. О. Ржепішевський не став розбирати наявну будівлю, а звів додатково третій поверх і кутову прибудову. Нині будинок використовується як житловий. Неодноразові ремонти й перебудови призвели до спотворення первісного вигляду будинку[10][11].
- № 17 — Територія Харківського національного університету міського господарства імені О. М. Бекетова. Нові корпуси, 1968 і 1973 роки, архітектори Г. В. Сіхарулідзе і Б. Г. Клейн.
- Буд. № 20 — Обласний психоневрологічний диспансер. Архітектор невідомий, кінець XIX ст.
- Буд. № 21/23 — Колишня тютюнова фабрика. Архітектор і час будівництва невідомі.
- Буд. № 28 — Головне управління статистики у Харківській області.[12]
На Чорноглазівській вулиці розташовані одразу дві ботанічні пам'ятки природи місцевого значення. Чорноглазівська — 3 черешчатих дуба на подвір'ї буд. № 5 і Чорноглазівські дуби — 2 черешчатих дуба на подвір'ї буд. № 11.
На розі Чорноглазівської і Дівочої вулиць зберігся будинок (вул. Дівоча, 16), де в 1921 році знімали дві кімнати письменники Юрій Олеша і Валентин Катаєв, їх відвідували поет Едуард Багрицький, знамениті нині Ільф і Петров, автори «Дванадцяти стільців» і «Золотого теляти».
Юрій Шевельов, славіст-мовознавець, у своїй автобіографічній праці «Я, мені, мене… (і довкруги)» зазначає, що деякий час жив на Чорноглазівській вулиці, але номера будинку не називає.
|
... я дістав зовсім законно нову кімнату, куди більшу від моєї старої, на Чорноглазівській, зберігаючи стару на Римарській. | 
|
- Єдиний адресний реєстр міста Харкова [Архівовано 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Улицы и площади Харькова. Историко-информационный справочник. Маршала Бажанова [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Е. А. Плотичер. История улиц и площадей Харькова. Район улицы Пушкинской. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 27 вересня 2020.
- Евгений Боровик. Прогулки по Харькову: улица маршала и влюбленных писателей
- Улица Маршала Бажанова. Страницы краеведческого альбома
- Домофото. Список зданий Харьков, Улица Маршала Бажанова. Архів оригіналу за 1 вересня 2019 року. Процитовано 19 серпня 2021 року.
- Іван Пономаренко (31 жовтня 2019). Новая жизнь старого дома. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ Андрей Парамонов (12 січня 2018). Прогулки по Харькову: О заводе Карла Трепке на Черноглазовской улице. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
- ↑ Харьков транспортный. Улица Бажанова. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
- ↑ На улице Маршала Бажанова снесут памятник архитектуры. Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
- ↑ Іван Пономаренко (7 липня 2018). Контрасты ул. Бажанова. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ Опасны ли для здоровья заброшенные тубдиспансеры в центре города. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 1 квітня 2016.
- ↑ Іван Пономаренко (31 січня 2020). Запомним его таким. Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ В центре Харькова уничтожают ботанический памятник ради строительства многоэтажки. 14 грудня 2018. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ У центрі Харкова розпочали демонтаж старовинного особняка. Незабаром тут збудують багатоповерхівку. 4 лютого 2020. Архів оригіналу за 20 серпня 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Багатоповерхівка замість старовинного особняка: що відбувається на Бажанова, 11. 13 липня 2020. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 20 серпня 2021.
- ↑ Андрей Парамонов (24 июля, 2020). Доходный дом Макса Гельфериха по Черноглазовской улице. Архів оригіналу за 4 вересня 2020 року. Процитовано 4 вересня 2020 року.
- ↑ Іван Пономаренко (6 грудня 2019). Подъезд для гигантов на Бажанова, 14. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 31 серпня 2021.
- ↑ Сайт Головного управління статистики у Харківській області. Архів оригіналу за 6 липня 2018. Процитовано 29 березня 2016.
